ПРОЕКТ

 

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про упаковку та відходи упаковки

Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади  щодо введення в обіг упаковки і товарів в упаковці та управління відходами упаковки шляхом їх повторного використання і відновлення в якості вторинної сировини та енергетичних ресурсів, повернення в економічний обіг ресурсоцінних компонентів з відходів упаковки та запобігання негативного впливу цих відходів на здоров’я людей і навколишнє природне середовище.

 

РОЗДІЛ I.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

введення в обіг – господарська діяльність, пов’язана з першим розміщенням на ринку України упаковки та/або товарів в упаковці, вироблених в Україні або імпортованих на її митну територію, для третіх осіб, платно чи безоплатно;

відновлення відходів упаковки – будь-яка операція, основним результатом якої є перетворення відходів упаковки на вторинну сировину, що здатна замінити первинну сировину, придатну для виробництва нових продуктів, або підготовка відходів до виконання цієї функції. Перелік операцій з відновлення наведено у Законі України «Про управління відходами»;

відходи упаковки – будь-яка упаковка, що утворилися у процесі споживання, яка повністю або частково втратила свої споживчі властивості і не має подальшого використання за місцем її утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом відновлення або видалення;

відходи упаковки у складі побутових відходів – відходи, які утворюються у домогосподарствах, а також відходи, що є схожими за своїм походженням і кількістю на відходи від домогосподарств, і утворюються в комерційних, промислових, державних установах та інших закладах;

виготовлювач – суб’єкт господарювання, який виробляє упаковку та/або товари в упаковці під своєю назвою чи торговою маркою, або наносить своє найменування (назву) чи торгову марку на упаковку, вироблену іншими виробниками, та вводить їх в обіг на території України;

видалення – операція, що не є відновленням навіть коли одним із вторинних наслідків такої операції є використання речовин або енергії; Невичерпаний перелік операцій з видалення наведено у Законі України «Про управління відходами»;

виробник – будь-який виготовлювач чи імпортер упаковки та товарів в упаковці який вводить їх в обіг незалежно від способу продажу, включаючи дистанційну торгівлю;

депозитна система – система, в якій кінцевий споживач під час придбання товарів в упаковці сплачує додаткові кошти (депозит) до їх ціни, що будуть відшкодовані йому у разі повернення цієї упаковки до місць визначених виробником;

дистриб’ютор – суб’єкт господарювання що здійснює оптові закупки упаковки та/або товару в упаковці у виробника з подальшим продажем меншими партіями або вроздріб кінцевим споживачам чи іншим суб’єктам господарювання;

енергія, вироблена з відходів упаковки, – електрична, теплова та механічна енергія, яка виробляється на об’єктах альтернативної енергетики і може виступати товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу;

запобігання утворенню відходів упаковки – заходи, спрямовані на зменшення кількості утворюваних відходів упаковки, включаючи повторне використання або подовження терміну її використання;

збирання відходів упаковки – діяльність суб’єктів господарювання у сфері управління відходами упаковки, пов’язана з вилученням, накопиченням і тимчасовим зберіганням відходів упаковки, включаючи їх попереднє сортування та зберігання у спеціально відведених місцях з метою подальшого перевезення до підприємств з оброблення таких відходів;

імпортер – суб’єкт господарювання, який здійснює ввезення на митну територію України упаковки та/або товарів в упаковці та вводить їх в обіг;

кінцевий споживач упаковки – будь-яка фізична або юридична особа, яка використовує упаковку або товари в упаковці для своїх власних або господарських потреб;

композитна (комбінована) упаковка – упаковка, виготовлена з різних матеріалів, які не можуть бути відокремлені вручну, і жоден з яких не перевищує частку 95 відсотків від ваги упаковки;

оброблення відходів упаковки – операція з відновлення або видалення відходів, включаючи сортування та підготовку до них;

операції з управління відходами упаковки – господарська діяльність, пов’язана зі збиранням, зберіганням, сортуванням, перевезенням та обробленням відходів упаковки;

організація індивідуальної розширеної відповідальності виробника (ОІРВВ) – юридична особа, зареєстрована окремим виробником як неприбуткова організація у порядку, встановленому законодавством України, яка виконує зобов’язання цього виробника щодо збирання, зберігання, сортування, перевезення та оброблення відходів упаковки відповідно до вимог цього Закону;

організація колективної розширеної відповідальності виробників (ОКРВВ) – юридична особа, зареєстрована групою виробників як неприбуткова організація в порядку встановленому законодавством України, яка працює за принципом спільної (солідарної) відповідальності та виконує зобов’язання двох і більше виробників щодо збирання, зберігання, сортування, перевезення та оброблення відходів упаковки відповідно до вимог цього Закону;

підготовка до повторного використання – операції з перевірки, очищення або ремонту, в результаті яких упаковка може бути використана повторно;

упаковка для багаторазового використання – упаковка, яка протягом свого життєвого циклу використовується кілька разів з тією ж метою, для якої вона була виготовлена;

роздільне збирання упаковки – приймання та збирання відходів упаковки окремо від інших відходів таким чином, щоб забезпечити їх сортування,  повторне використання або подальше оброблення;

системи розширеної відповідальності виробника — комплекс економічних, фінансових, адміністративних та організаційних заходів для забезпечення відповідальності виробників упаковки та товарів в упаковці за управління стадією відходів у життєвому циклі продукції та матеріалів;

суб’єкт господарювання у сфері управління відходами упаковки – суб’єкт господарювання, який займається збиранням, зберіганням, сортуванням, перевезенням та обробленням відходів упаковки;

упаковка – вироби, виготовлені з будь-яких матеріалів, будь-якої природи, що призначені та використовуються для пакування, вміщення, захисту, зберігання, переміщення, доставки, презентації та реалізації товарів, від сировини до готових виробів, починаючи від виробника і закінчуючи користувачем чи споживачем;

Упаковка поділяється на наступні категорії:

1. a) товарної упаковки – упаковки що становить товарну одиницю для кінцевого користувача чи споживача в момент купівлі;

б)      групової упаковки – упаковки що становить на момент купівлі певну кількість одиниць товару, незалежно від того, чи продається вона  кінцевому користувачу або споживачу, чи слугує лише додатковим засобом у момент продажу; її можна зняти з продукту не завдаючи шкоди споживчим характеристикам товару;

в)      транспортної упаковки – упаковки що призначена для переміщення та перевезення певної кількості товару чи партії товарів з метою уникнення їх механічного пошкодження під час перевезення. Транспортна упаковка не включає автомобільні, залізничні, морські чи авіаційні контейнери.

Критерії для визначення «упаковки» наведені в додатку 1;

частка ринку виробника – відношення загальної маси упаковки певної категорії в тонах, введених в обіг виробником за рік, до загальної маси упаковки такого ж типу введеної в обіг усіма виробниками за цей же рік;

2. Інші терміни в цьому Законі вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про управління відходами».

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на усі категорії упаковки, товарів в упаковці та відходів упаковки що утворюються в Україні та ввозяться в Україну в якості вторинної сировини для переробної промисловості.
2. Дія цього Закону не поширюється на:

1) упаковку з-під речовин та матеріалів, що мають одну чи більше небезпечних властивостей, визначених у Переліку властивостей відходів, які роблять їх небезпечними, наведеного у Законі України «Про управління відходами»;

2) упаковку з-під токсичних, окислювальних або легкозаймистих речовин;

3) упаковку з-під продуктів для захисту рослин (пестициди та інші хімічні засоби захисту);

4) упаковку з-під радіоактивних матеріалів та речовин;

5) упаковку та товари в упаковці що експортуються з території України чи перевозяться транзитом через територію України.

Стаття 3. Принципи державної політики у сфері управління відходами упаковки

впровадження на державному та регіональному рівні системного підходу до управління відходами упаковки з дотриманням ієрархії управління відходами;

запобігання утворенню та зменшення обсягів відходів упаковки шляхом застосування депозитної системи та стимулювання використання багаторазової споживчої упаковки;

підвищення стандартів екологічної і санітарної безпеки для населення через впровадження роздільного збирання відходів упаковки та застосування найкращих доступних технологій її оброблення;

зменшення техногенного навантаження на довкілля шляхом заборони захоронення відходів упаковки що не пройшла оброблення;

забезпечення сприятливих умови для будівництва, реконструкції або модернізації об’єктів інфраструктури з управління відходами упаковки.

РОЗДІЛ II.

ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ  ВВЕДЕННЯ В ОБІГ TA УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ УПАКОВКИ

Стаття 4. Уповноважені органи виконавчої влади у сфері введення в обіг упаковку та управління відходами упаковки

1. Уповноваженими органами виконавчої влади у сфері введення в обіг упаковки та управління відходами упаковки є Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, центральний орган виконавчої влади що реалізує державну політику у сфері управління відходами, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природніх ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що здійснює формування та реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду, центральний орган виконавчої влади, який реалізую державну митну політику, органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації, інші органи в межах повноважень, встановлених законом.

Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України

1. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері введення в обіг упаковки та управління відходами упаковки належить:

1) забезпечення розроблення і виконання стратегій, планів, програм у сфері управління відходами, частиною яких є управління відходами упаковки;

2) затвердження порядку здійснення перевірки ввезення упаковки через митний кордон України;

3) затвердження Технічних регламентів щодо обмеження використання деяких токсичних чи небезпечних пакувальних матеріалів та компонентів, що використовуються для їх виробництва; критеріїв та методології аналізу життєвого циклу упаковки; методів вимірювання та встановлення присутності важких металів та інших небезпечних речовин в упаковці та їх потрапляння в довкілля з упаковки та відходів упаковки; критеріїв мінімального вмісту повторно перероблених матеріалів в упаковці для відповідних типів упаковки; критеріїв повторної переробки; критеріїв методів компостування та вироблення компосту; критеріїв маркування упаковки;

4) затвердження порядку реєстрації у Реєстрі виробників продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника та Реєстрі ОКРВВ та ОІРВВ для продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника;

4) встановлення розміру плати за реєстрацію і перебування у Реєстрі виробників продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника та Реєстрі ОКРВВ та ОІРВВ для продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника та порядку її використання;

5) затвердження порядку надання звітності до інформаційної системи управління відходами упаковки;

6) затвердження порядку оцінки щорічних звітів, звітів після припинення діяльності або звітів після виключення з реєстру ОКРВВ та ОІРВВ.

7) затвердження примірних договорів про надання послуг з управління відходами упаковки між органами місцевого самоврядування та організаціями розширеної відповідальності виробників.

2. Кабінет Міністрів України може здійснювати і інші повноваження у сфері відповідно до Законів України.

Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, належить:

1) забезпечення формування державної політики у сфері управління відходами упаковки;

2) розроблення і моніторинг виконання Національної стратегії та Національного плану управління відходами, програм у сфері управління відходами, частиною яких є управління відходами упаковки;

3) розроблення порядку здійснення перевірки ввезення упаковки через митний кордон України;

4) розроблення Технічних регламентів щодо обмеження використання деяких токсичних чи небезпечних пакувальних матеріалів та компонентів, що використовуються для їх виробництва; критеріїв та методології аналізу життєвого циклу упаковки; методів вимірювання та встановлення присутності важких металів та інших небезпечних речовин в упаковці та їх потрапляння в довкілля з упаковки та відходів упаковки; критеріїв мінімального вмісту повторно перероблених матеріалів в упаковці для відповідних типів упаковки; критеріїв повторної переробки; критеріїв маркування упаковки;

5) розроблення порядку реєстрації у Реєстрі виробників продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника та Реєстрі ОКРВВ та ОІРВВ які виконують зобов’язання для продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника;

6) розрахунок розміру плати за реєстрацію і перебування у Реєстрах для виробників продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника та Реєстрі ОКРВВ та ОІРВВ для продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника та порядку її використання;

7) розроблення порядку надання звітності до інформаційної системи управління відходами упаковки;

8) розроблення порядку оцінки щорічних звітів, звітів після припинення діяльності або звітів після виключення з реєстру ОКРВВ та ОІРВВ.

9) забезпечення виконання положень Базельської конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням для експорту та імпорту відходів упаковки та фракцій відходів від їх оброблення;

10) встановлення технічних вимог до упаковки та маркування упаковки;

11) встановлення методів вимірювання та встановлення присутності важких металів та інших небезпечних речовин в упаковці та їх потрапляння в довкілля з упаковки та відходів упаковки;

12) встановлення процедури вилучення з обігу упаковки, яка не відповідає вимогам законодавства;

13) забезпечення обміну інформацією з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями у сфері управління відходами.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, здійснює й інші функції, передбачені цим Законом.

Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, належать:

1) участь у розробленні Національної стратегії управління відходами в частині управління відходами упаковки;

2) участь у розробленні Національного плану управління відходами  в частині управління відходами упаковки;

3) координація взаємодії місцевих органів виконавчої влади з виробниками та організаціями розширеної відповідальності виробників щодо управління відходами упаковки;

4) розроблення порядку формування тарифів на послуги з управління побутовими відходами з урахуванням фінансової участі виробників та ОРВВ у збиранні, зберіганні, сортуванні, перевезенні та обробленні відходів упаковки;

5) розроблення порядку визначення норм надання послуг з вивезення побутових відходів з урахуванням участі виробників та ОРВВ у збиранні та перевезенні відходів упаковки;

6) розроблення примірних договорів про надання послуг з управління відходами упаковки між органами місцевого самоврядування та організаціями розширеної відповідальності виробників.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, здійснює й інші функції, передбачені законами.

Стаття 8. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління відходами

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління відходами належить:

1) реалізація державної політики щодо управління відходами упаковки;

2) створення та адміністрування Реєстру виробників продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника та Реєстру ОКРВВ та ОІРВВ які виконують зобов’язання розширеної відповідальності виробників для продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника;

3) реєстрація та виключення з Реєстрів виробників продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника та Реєстру ОКРВВ та ОІРВВ для продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника;

4) організація виконання та здійснення контролю над дотриманням вимог цього Закону щодо досягнення мінімальних цільових показників зі збирання, підготовки до повторного використання, рециклінгу та відновлення відходів упаковки;

5) підготовка та оприлюднення щорічних звітів про масу упаковки за видами, категорією і джерелом утворення, введеної в обіг у попередньому році, виконання вимог цього Закону виробниками, ОКРВВ, ОІРВВ та суб’єктами господарювання у сфері управління відходами;

6) проведення перевірок та моніторингу достовірності звітності, наданої до інтегрованої інформаційної системи управління відходами а також інформації та документів, що подаються ОКРВВ та ОІРВВ у річних звітах і звітах у разі припинення діяльності та виключенні з реєстру.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління відходами, здійснює й інші функції, передбачені цим законом.

Стаття 9. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що здійснює формування та реалізацію державної політики у сфері державного ринкового нагляду

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що здійснює формування та реалізацію державної політики у сфері державного ринкового нагляду, належить:

1) реалізація державної політики щодо ринкового нагляду за введенням в обіг упаковки та товарів в упаковці;

2) організація та здійснення державного контролю щодо відповідності упаковки, які ввозяться на митну територію України та виробляються в Україні, вимогам нормативно-правових актів, стандартів та технічних умов, визначених законодавством;

3) здійснення ринкового нагляду щодо дотримання вимог до маркування упаковки у відповідності з вимогами цього Закону;

4) здійснення контролю за виконанням процедури вилучення з обігу упаковки, яка не відповідає вимогам законодавства;

5) здійснення контролю щодо наявності реєстраційного номеру у виробника, присвоєного у Реєстрі виробників продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника у первинній документації, яка супроводжує введення в обіг упаковки та товарів в упаковці.

2. Центральний орган виконавчої влади, що здійснює формування та реалізацію державної політики у сфері державного ринкового нагляду, здійснює й інші повноваження, передбачені цим законом.

Стаття 10. Повноваження центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища (довкілля), раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів

1. До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері управління відходами упаковки належить здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами (у разі створення), місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами – нерезидентами вимог законодавства щодо:

1) дотримання вимог документів дозвільного характеру на здійснення операцій у сфері управління відходами упаковки;

2) дотримання вимог Базельськoї конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням, у частині транскордонних перевезень відходів упаковки та фракцій відходів від їх оброблення;

3) дотримання вимог щодо збирання, перевезення, зберігання, відновлення та видалення (у тому числі недопущення змішування та захоронення відходів, які можуть бути відновлені) відходів упаковки та фракцій відходів від їх оброблення;

4) забезпечення суб’єктом господарювання у сфері управління відходами екологічної безпеки під час оброблення відходів упаковки та фракцій відходів від їх оброблення;

5) здійснення контролю за веденням обліку маси та категорій відходів упаковки, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, відновлюються та видаляються;

6) дотримання вимог цього Закону стосовно надання інформації для кінцевих споживачів і підприємств (суб’єктів господарювання) з оброблення відходів;

7) дотримання вимог цього Закону стосовно виконання мінімальних цільових показників зі збирання, підготовки до повторного використання, оброблення відходів упаковки.

2. Центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснює й інші функції, передбачені цим законом.

Стаття 11. Повноваження центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну митну політику

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну митну політику, належить:

1) здійснення перевірки достовірності даних, поданих виробниками до інформаційної системи управління відходами щодо маси упаковки, введеної в обіг, на підставі заяви центрального органу влади, що реалізує державну політику у сфері управління відходами;

2) здійснення перевірки достовірності даних, наданих в щорічних звітах і звітах після припинення діяльності або виключення з Реєстру ОКРВВ та ОІРВВ для продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника щодо маси упаковки, введеної в обіг, на підставі заяви центрального органу влади, що реалізує державну політику у сфері управління відходами.

3) здійснення перевірки перевезення продукції в упаковці через митний кордон України.

2. Центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну митну політику здійснює й інші функції, передбачені цим законом.

Стаття 12. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій

1. До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері управління ВЕЕО належить:

1) участь у формуванні та реалізація державної політики у сфері управління відходами упаковки;

2) розроблення регіональних стратегій, планів, програм у сфері управління відходами, частиною яких є управління відходами упаковки, а також  забезпечення реалізації загальнодержавних та регіональних планів та програм;

3) забезпечення роздільного збирання відходів упаковки та сприяння виробникам, дистриб’юторам, суб’єктам господарювання у сфері управління відходами у створенні власних місць приймання або місць збирання відходів упаковки;

4) сприяння утворенню комунальних пунктів збирання відходів упаковки, у тому числі із встановленням відповідних контейнерів;

5) сприяння виробникам і дистриб’юторам в утворенні власних пунктів збирання відходів упаковки на відповідній території;

6) сприяння роз’ясненню законодавства, надання інформації та проведення інформаційних кампаній для громадськості щодо управління відходами упаковки.

Стаття 13. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері управління відходами упаковки

До повноважень органів місцевого самоврядування належать:

1) участь у реалізації державної політики у сфері управління відходами упаковки;

3) участь у розробленні регіональних планів управління відходами, які включають управління відходами упаковки;

4) укладання з організацією розширеної відповідальності виробника договору про організацію роздільного збирання, сортування, перевезення, відновлення та видалення відходів упаковки, організацію освітньої та просвітницької діяльності серед населення щодо проблем безпечного та ресурсозберігаючого поводження з відходами упаковки;

5) забезпечення виділення місць для приймання відходів упаковки у межах пунктів збирання муніципальних відходів;

6) розроблення та затвердження правил благоустрою територій населених пунктів у відповідності до генерального плану населеного пункту та регіонального плану управління відходами що включають управління відходами упаковки;

7) встановлення тарифів на послуги з управління побутовими відходами з урахуванням фінансової участі виробників упаковки та продукції в упаковці у збиранні, перевезенні, відновленні та видаленні відходів упаковки;

8) затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів з урахуванням участі виробників упаковки та продукції в упаковці у збиранні та перевезенні відходів упаковки;

9) надання згоди на розміщення на території населеного пункту об’єктів інфраструктури для збирання, оброблення та видалення муніципальних відходів у тому числі відходів упаковки, сфера екологічного впливу функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну адміністративно-територіальну одиницю;

10) визначення місць для розміщення та будівництва регіональних комплексів з оброблення та видалення відходів упаковки з дотриманням вимог законодавства про містобудування та благоустрій населених пунктів;

11) створення підприємств комунальної власності у сфері управління відходами упаковки у складі муніципальних відходів та/або визначення на конкурсних засадах суб’єктів господарювання у сфері управління побутовими відходами та відходами інфраструктури населеного пункту;

12) організація роздільного збирання, відновлення та оброблення відходів упаковки;

13) надання підтримки в організації роздільного збирання та оброблення відходів упаковки, які здійснюються за рахунок організацій розширеної відповідальності виробників, включаючи визначення місць для приймання та роздільного збирання таких відходів;

14) організація пунктів приймання роздільно зібраних відходів упаковки у складі відходів домогосподарств;

15) інформування населення щодо розташування пунктів та місць для приймання відходів упаковки;

16) проведення інформаційних компаній серед населення та створення необхідних умов для стимулювання залучення населення до роздільного збирання відходів упаковки;

17) здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері управління відходами упаковки відповідно до законодавства та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства.

РОЗДІЛ ІІІ

ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ВИРОБНИКІВ, ДИСТРИБ’ЮТОРІВ ТА КІНЦЕВИХ СПОЖИВАЧІВ УПАКОВКИ

Стаття 14. Зобов’язання виробників упаковки

Виробники упаковки зобов’язані:

1) вводити в обіг лише ту упаковку, яка виготовлена відповідно до вимог Технічного регламенту обмеження використання деяких токсичних чи небезпечних пакувальних матеріалів та компонентів, що використовуються для їх виробництва;

2) забезпечити фінансування та функціонування системи поводження з відходами упаковки що утворюються в результаті розміщення на ринку упаковки та товарів в упаковці у відповідності з категоріями упаковки, зокрема:

• роздільного збирання відходів упаковки на всій території України;
• підготовку до повторного використання і належного оброблення, включаючи перероблення та відновлення роздільно зібраних відходів упаковки;
• екологічно безпечне видалення фракцій відходів, які не можуть бути перероблені та/або відновлені;
• виконання мінімальних цільових показників зі збирання та ефективності оброблення;
• реєстрацію та надання звітної інформації;
• маркування;
• проведення інформаційних кампаній для громадськості з метою просування принципів запобігання утворенню відходів,  відповідального споживання, повторного використання, роздільного збирання, оброблення та перероблення відходів упаковки;

3) надавати наступну інформацію кінцевим споживачам щодо:

• потенційного небезпечного впливу речовин, що входять до складу упаковки, на здоров’я людини і навколишнє природне середовище;
• значення маркування, наведеного у додатку 3 до цього Закону;
• вимоги збирати відходи упаковки окремо від інших видів відходів та місцезнаходження наявних систем для роздільного збирання відходів упаковки;

Виробники упаковки та товарів в упаковці можуть організовувати спільні інформаційні кампанії.

Стаття 15. Зобов’язання дистриб’юторів упаковки та товарів в упаковці

Дистриб’ютори упаковки та товарів в упаковці зобов’язані:

1) вводити в обіг лише таку упаковку та товари в упаковці, які відповідають вимогам цього Закону;

2) організувати повернення через депозитну систему та/або збирання упаковки та/або відходів упаковки від кінцевого споживача чи з потоку відходів;

3) інформувати виробників (ОКРВВ/ОІРВВ) про наявну кількість зібраної упаковки та / або відходів упаковки;

4) надавати на запит споживачів інформацію про виробника упаковки та товарів в упаковці.

Стаття 16. Зобов’язання суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збирання та зберігання відходів упаковки

1. Суб’єкти господарювання що здійснюють збирання та зберігання відходів упаковки повинні бути зареєстровані у відповідному реєстрі (суб’єктів господарювання у сфері управління відходами) та провадити свою діяльність на засадах, визначених законодавством України.
2. Суб’єкти господарювання зобов’язані вести облік за обсягом, категоріями, найменуванням і джерелами походження відходів упаковки та надавати звітну інформацію згідно вимог законодавства.
3. Суб’єкти господарювання зобов’язані укласти договори та передавати зібрані відходи упаковки суб’єкту господарювання у сфері управління відходами який здійснює оброблення відходів або самостійно проводити їх оброблення при наявності відповідних промислових потужностей.

Стаття 17. Зобов’язання кінцевих споживачів упаковки та товарів в упаковці

1) розміщувати упаковку чи відходи упаковки лише в місцях приймання або роздільного збирання, встановлених виробниками, органами місцевого самоврядування або суб’єктами господарювання, що здійснюють збирання відходів упаковки, у сфері управління відходами;

2) уникати викидання використаної упаковки чи відходів упаковки до змішаних побутових відходів та навколишнього природного середовища;

3) передавати використану упаковку чи відходи упаковки лише тим суб’єктам господарювання, які мають дозвільні документи на здійснення операцій у сфері управління відходами.

РОЗДІЛ IV

ВВЕДЕННЯ В ОБІГ УПАКОВКИ ТА ТОВАРІВ В УПАКОВЦІ

Стаття 18. Введення в обіг

1. Вводити в обіг упаковку та товари в упаковці мають право лише виробники, які зареєстровані у Реєстрі виробників продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника.
2. Реєстраційний номер виробника у Реєстрі виробників продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника, зазначається у всіх первинних бухгалтерських документах, що супроводжують введення в обіг та надання на ринку упаковки та товарів в упаковці.
3. Виробники і дистриб’ютори повинні надавати кінцевим споживачам за їх вимогою інформацію про включення виробника у реєстр.
4. Виробники упаковки та товарів в упаковці, зареєстровані за межами України, включаючи таких, що здійснюють дистанційні продажі, можуть призначити уповноваженого представника – суб’єкта господарювання, зареєстрованого в Україні, який буде відповідальним за виконання повністю або частково зобов’язань виробника, визначених цим Законом.
5. Делегування виконання зобов’язань від виробника до уповноваженого представника повинно бути оформлено у письмовій формі, з визначенням переліку і обмежень повноважень представника.
6. Уповноважений представник, призначений виробником, може одночасно бути дистриб’ютором у визначені цього Закону. В такому випадку уповноважений представник повинен також виконувати зобов’язання дистриб’ютора.
7. Виробники, які ввели в обіг упаковку та товари в упаковці без реєстраційного номера, за власний рахунок вилучають його з обігу та покривають усі витрати, пов’язані з вилученням такої упаковки та товарів в упаковці.

Стаття 19. Вимоги до складу та властивостей упаковки

1. Упаковка що вводиться в обіг на території України повинна відповідати наступним вимогам:

1) на упаковку нанесене маркування в порядку визначеному цим Законом;

2) упаковка має вироблятися з врахуванням можливості її повторного використання та/або відновлення;

3) виготовлення упаковки має здійснюватися таким чином, щоб був мінімізований рівень токсичних та інших шкідливих речовин і матеріалів, що є складниками або компонентами упаковки, з урахуванням їхнього рівня у викидах, золі чи стічних водах, коли використана упаковка або відходи упаковки після їх відновлення та / або видалення не створювали загрози для навколишнього природного середовища.

4) упаковка, що підлягає видаленню, коли вторинним наслідком такої операції є вироблення енергії, має мати відповідати мінімальному показнику питомої теплоти згорання;

5) упаковка, яка здатна до біологічного розкладання збирається разом з органічними відходами у складі побутових відходів та може використовуватися для компостування або анаеробного оброблення таких відходів.

2. Зворотна тара додатково повинна відповідати таким вимогам:

1) фізичні властивості та характеристики зворотної тари мають забезпечувати її багаторазове використання за нормальних передбачуваних умов використання;

2) можливість відновлення використаної зворотної тари, яка не підлягає подальшому використанню.

Стаття 20. Маркування упаковки

1. Виробники упаковки та товарів в упаковці здійснюють маркування упаковки з метою ідентифікації і класифікації відходів упаковки для забезпечення їх роздільного збирання, повторного використання, відновлення та/або видалення.
2. На упаковці вказується інформація про матеріал (речовину), з якого (якої) виготовлено упаковку, а у випадках передбачених цим Законом – відповідна позначка, що дозволяє ідентифікувати таку упаковку як депозитну. Маркування розміщується безпосередньо на самій упаковці або на окремому ярлику, має бути добре видимим, зносостійким та надійним, включаючи випадки, коли упаковка відкрита.
3. Для ідентифікації та класифікації упаковки та пакувальних матеріалів використовується міжнародна система цифрової та буквеної кодифікації наведена у Додатку 3.

Стаття 21. Заборона використання окремих небезпечних речовин в упаковці та екологічні показники

Рівні концентрації важких металів (свинцю, кадмію, ртуті та шестивалентного хрому), що є в упаковці чи компонентах упаковки, не повинні перевищувати таких значень:

1) 600 частин на мільйон за масою через три роки після набрання чинності цього Закону;

2) 250 частин на мільйон за масою через чотири роки після набрання чинності цього Закону;

3) 100 частин на мільйон за масою через шість років після набрання чинності цього Закону.

РОЗДІЛ V

УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ УПАКОВКИ

Стаття 22. Вимоги до збирання та зберігання відходів упаковки

1. Забороняється викидання відходів упаковки до змішаних побутових відходів, якщо у населеному пункті діє роздільне збирання відходів упаковки.
2. Роздільне збирання відходів упаковки здійснюється у спеціальні контейнери, розміщені на контейнерних майданчиках для збирання побутових відходів, в торгових мережах, комунальних пунктах приймання відходів та пунктах збирання, утворених організаціями розширеної відповідальності виробників або суб’єктами господарювання, що здійснюють збирання відходів упаковки.
3. Збирання здійснюється без стягнення додаткової плати з кінцевих споживачів або накладання зобов’язання на них щодо придбання нової упаковки чи товару в упаковці.
4. Органи місцевого самоврядування та організації розширеної відповідальності виробників інформують споживачів про порядок функціонування системи роздільного збирання відходів упаковки та розташування пунктів збирання.
5. Контейнери для роздільного збирання відходів упаковки облаштовуються відповідно до вимог чинних санітарних правил та норм і повинні щільно закриватися, мати водонепроникну захисну покрівлю (навіс) від атмосферних опадів та захист від несанкціонованого доступу сторонніх осіб.
6. Тимчасове зберігання відходів упаковки, призначених для подальшого оброблення, здійснюється на:

– площадках тимчасового накопичення та перевантажувальних станціях;

– промисловій території суб’єкта господарювання що здійснює сортування та оброблення;

– в виробничих або допоміжних приміщеннях.

Зберігання роздільно зібраних відходів упаковки здійснюється з запобіганням втрати її споживчих властивостей для повторного використання або оброблення.

7. Місцезнаходження і кількість пунктів збирання відходів упаковки передбачаються в Правилах благоустрою територій населених пунктів у відповідності до генерального плану населеного пункту, місцевого та регіонального плану управління відходами з урахуванням кількості населення та принципу доступності.
8. Виробники та дистриб’ютори, що поставляють товари у груповій упаковці, зобов’язані забрати таку упаковку після доставки товару до кінцевого споживача або надати кінцевому споживачеві можливість безкоштовно повернути групову упаковку у торгові мережі або пункти збирання такої упаковки.

Якщо виробник або дистриб’ютор не забирає самостійно групову упаковку, він зобов’язаний розмістити інформацію у торговому приміщенні або на касі, що кінцевий споживач має можливість вийняти придбаний товар з групової упаковки і залишити її в торговій точці.

9. Виробник або дистриб’ютор зобов’язаний розмістити в торговій точці або в роздрібній мережі контейнери для збирання групової упаковки, які мають бути добре видимі та легко доступні для кінцевого споживача. Виробник або дистриб’ютор зобов’язаний відправити зібрану вторинну упаковку для повторного використання або оброблення.
10. Виробники та дистриб’ютори зобов’язані приймати транспортну упаковку після здійснення поставки товару. У разі повторних або регулярних поставок, таке повернення може відбуватися при будь-якій поставці.

Стаття 23. Вимоги до оброблення відходів упаковки

1. Виробники забезпечують оброблення відходів упаковки таким чином, щоб досягнути виконання мінімальних цільових показників ефективності оброблення, встановлених цим Законом.
2. Зібрані відходи упаковки передаються для оброблення виключно суб’єктами господарювання з управління відходами що мають необхідні дозвільні документи та відповідні виробничі потужності для оброблення, визначені чинним законодавством.
3. Виробничі потужності об’єкта, на якому здійснюється оброблення, повинні відповідати заявленим обсягам відходів упаковки, що надійшли на оброблення.
4. Суб’єкт господарювання, що здійснює оброблення відходів упаковки, забезпечує проведення цих операцій відповідно до наступних вимог:

– застосування найкращих доступних та екологічно безпечних технологій оброблення;

– контроль складу відходів упаковки, попередження потрапляння хімічно та епідеміологічно небезпечних відходів до загального потоку відходів;

– запобігання змішуванню відходів упаковки, придатних для повторного використання, з відходами, призначеними для видалення;

5. Транспортна упаковка, повернута споживачами, може бути повторно використана або оброблена, наскільки це технічно можливо та економічно обґрунтовано. Якщо транспортна упаковка вже виготовлена з відновленої сировини, відновлення енергії вважається рівнозначним обробленню.

Стаття 24. Вимоги до видалення відходів упаковки

1. Забороняється захоронення відходів упаковки, які не пройшли відновлення з метою зменшення їх кількості, обсягу і негативного впливу на навколишнє середовище, життя і здоров’я людей.
2. Спалювання відходів упаковки дозволяється лише на спеціально призначених для цього підприємствах чи об’єктах лише з метою одержання теплової та/або електричної енергії.
3. Спалювання упаковки у складі несортованих побутових відходів (відходів що не пройшли попереднє відновлення) забороняється.

Стаття 25. Мінімальні цільові показники зі збирання відходів упаковки

1. Виробники упаковки та товарів в упаковці забезпечують виконання мінімальних цільових показників з їх збирання, визначених у Додатку 2 до цього Закону.
2. Мінімальні цільові показники зі збирання відходів упаковки розраховуються виробниками за календарний рік, як відсоток, отриманий шляхом ділення маси зібраних відходів упаковки, до середніх арифметичних мас упаковки, введеної в обіг в поточному та двох попередніх роках, за виключенням тих, які були введені в обіг, але експортовані з території України до моменту продажу кінцевим споживачам за ці роки. Введення в обіг упаковки враховується один раз.

Стаття 26. Мінімальні цільові показники з ефективності підготовки до повторного використання та оброблення відходів упаковки

1. Виробники упаковки та суб’єкти господарювання у сфері управління відходами, які здійснюють операції з підготовки до повторного використання та оброблення, повинні вживати заходів для досягнення мінімальних цільових показників з ефективності оброблення відходів упаковки.
2. Мінімальні цільові показники з підготовки до повторного використання та оброблення розраховується як масове співвідношення для кожної категорії відходів упаковки, виражене у відсотках, отримане шляхом поділу маси вихідних фракцій які були підготовлені для повторного використання або пройшли оброблення, на масу всіх зібраних відходів упаковки для кожної категорії, які надійшли на підготовку до повторного використання чи оброблення (вхідні фракції) протягом календарного року.
3. Підготовчі операції, включаючи сортування і зберігання до підготовки до повторного використання та оброблення, не враховується для досягнення цих показників.
4. Через п’ять років після вступу в дію цього Закону виробники повинні досягти наступних показників з ефективності оброблення відходів упаковки:

1) Відновлення щонайменше 50% від маси відходів упаковки;

2) Оброблення щонайменше 25% від загальної маси пакувальних матеріалів, що містяться у відходах упаковки, з повторним використанням як мінімум 15% від маси кожного пакувального матеріалу;

 3) Повторне використання матеріалів, що містяться у відходах упаковки, у відсотках від маси:

а) скла – 60%;

б) паперу і картону – 50%;

в) металів – 35%;

г) пластмаси, враховуючи тільки матеріали, які знов перероблюються у пластмаси –  22%;

д) деревини -15%.

Стаття 27. Депозитна система для упаковки

1. Виробники можуть запроваджувати депозитну систему для упаковки як один із способів реалізації зобов’язань, визначених цим Законом. Депозитна система реалізується шляхом:

1) вираховування з коштів, сплачених кінцевим споживачем під час придбання товару в упаковці, певну суму в якості депозиту. Ці кошти не можуть використовуватись на поводження з відходами упаковки та/або іншими відходами;

2) під час повернення споживачем депозитної упаковки належної якості та придатної для повторного використання, депозит повертається цій особі. Сума депозиту, виплачена за повернену упаковку, не може бути менше, ніш сума депозиту, заплачена під час придбання товару в цій упаковці. Кінцевому споживачеві після повернення упаковки не потрібно пред’являти підтвердження сплати депозиту при придбанні товару в цій упаковці;

3) депозит також може бути повернутий шляхом компенсації вартості нового товару в упаковці, або по домовленості між виробником і споживачем передачею грошової вимоги на інші товари, наприклад, балами на карту лояльності;

4) приймання відходів упаковки та повернення депозитів також може здійснюватися через спеціальні автоматичні машини (фандомати).

2. Упаковка, що бере участь в депозитній системі, повинна бути ідентифікована або маркована належним чином.
3. Сума депозиту чітко і видимо позначається в ціні товару в упаковці.
4. Виробники депозитної упаковки збирають упаковку такого ж виду та типу, який вони розмістили на ринку, без будь-яких кількісних обмежень та не обумовлюючи виплату депозиту зобов’язанням придбання нового товару в упаковці.

Якщо вони перестають використовувати певний тип депозитної упаковки, вони повертають депозит у повному обсязі протягом шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про припинення використання певного типу упаковки.

5. Виробники депозитної упаковки повинні забезпечити збирання такої упаковки та повернення депозиту в торгівельних закладах чи роздрібних мережах що продають товари в такій упаковці протягом робочих годин і повідомити належним чином споживачів щодо суми депозиту для різних видів упаковки та будь-яких змін у видах депозитної упаковки.
6. Виробники та дистриб’ютори можуть залучати третіх осіб до реалізації депозитної системи (виконання зобов’язань з депозитної програми).
7. Невикористані депозити лишаються у виробника.

Стаття 28. Експорт та імпорт відходів упаковки

1. Відходи упаковки можуть бути експортовані для відновлення, оброблення та підготовки до повторного використання за межі України або імпортовані для відновлення, оброблення та підготовки до повторного використання в Україну згідно з вимогами Базельської конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням, міжнародного законодавства та законодавства України про транскордонні перевезення.
2. Експортовані відходи упаковки враховуються для досягнення мінімальних цільових показників ефективності підготовки до повторного використанні та оброблення якщо суб’єкт господарювання, який проводив такі операції, надає сертифікат, що оброблення відходів було здійснено згідно з вимогами цього закону.
3. Імпорт відходів упаковки для відновлення, оброблення та підготовки до повторного використання в Україну може відбуватися тільки за умови наявності діючих підприємств з оброблення таких відходів з достатніми виробничими потужностями для усіх партій імпортованої упаковки та відповідають вимогам цього Закону.
4. Імпортовані відходи упаковки не враховуються для досягнення мінімальних цільових показників зі збирання та ефективності підготовки до повторного використання та оброблення, які визначені цим Законом.

РОЗДІЛ V

ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ВИРОБНИКАМИ УПАКОВКИ ТА ТОВАРІВ В УПАКОВЦІ

Стаття 29. Порядок виконання зобов’язань виробниками упаковки та товарів в упаковці

1. Виробники упаковки та товарів в упаковці виконують свої зобов’язання через:

1) Організацію колективної розширеної відповідальності виробників упаковки та товарів в упаковці (далі – ОКРВВ) або;

2) Організацію індивідуальної розширеної відповідальності виробника упаковки та / або товарів в упаковці (далі – ОІРВВ).

2. Організації розширеної відповідальності виробників упаковки та товарів в упаковці (далі – ОРВВ) створюються та управляються виключно виробниками упаковки та товарів в упаковці і реєструються як неприбуткові організації.
3. Система розширеної відповідальності виробників упаковки та товарів в упаковці забезпечує безкоштовне збиранні, зберіганні, сортуванні, перевезенні та обробленні відходів упаковки, що утворилися внаслідок використання їх продукції від кінцевих споживачів на всій території України.
4. Витрати на виконання зобов’язань, визначених цим Законом, включаються виробниками упаковки та / або товарів в упаковці до ціни упаковки.
5. ОКРВВ або ОІРВВ може бути створена для управління відходами однієї або кількох категорій упаковки.
6. ОКРВВ та ОІРВВ забезпечують організацію та фінансування:

1) збирання, зберігання, сортування, перевезення та оброблення відходів упаковки і видалення фракцій відходів упаковки, які не можуть бути оброблені;

2) реєстраційного і щорічних внесків за перебування в реєстрі ОРВВ (далі- реєстр);

3) інформування населення щодо наявних системи для приймання та роздільного збирання відходів упаковки, проведення заходів для підвищення обізнаності щодо запобігання утворенню та управління відходами упаковки;

4) ведення обліку, надання звітності та проведення аудитів діяльності ОРВВ;

5) адміністративних витрат;

6) будь-яких інших витрат, понесених у зв’язку з виконанням зобов’язань, передбачених цим законом.

Стаття 30. Створення і діяльність організацій розширеної відповідальності виробників

1. ОКРВВ створюється на загальних зборах виробників упаковки та / або товарів в упаковці, які прийняли рішення спільного (солідарного) виконання своїх зобов’язань. Виробники, які є членами ОКРВВ, делегують їй виконання своїх зобов’язань відповідно до цього закону. Членами ОКРВВ можуть бути тільки виробники упаковки та товарів в упаковці, які зареєстровані у реєстрі виробників продукції, на яких поширюються системи розширеної відповідальності.
2. ОІРВВ створюється окремим виробником упаковки та / або товарів в упаковці, який прийняв рішення виконувати свої зобов’язання самостійно. Виробник також повинен бути зареєстрований у реєстрі виробників продукції, на яких поширюються системи розширеної відповідальності.
3. До початку своєї діяльності ОКРВВ та ОІРВВ мають бути зареєстровані у відповідних реєстрах організацій колективної розширеної відповідальності виробників упаковки та товарів в упаковці та організацій індивідуальної розширеної відповідальності виробників упаковки або товарів в упаковці.
4. Порядок вступу у члени та виходу із членів ОКРВВ визначається її установчими документами. Статут та зразок членського договору оприлюднюється на веб-сайті ОКРВВ.
5. Члени ОКРВВ мають рівні права. Виробники упаковки та товарів в упаковці, які створили ОКРВВ, не можуть мати конкурентних переваг перед іншими членами. ОКРВВ не може відмовити виробнику упаковки або товарів в упаковці стати її членом, якщо він відповідає вимогам до членства у ній.
6. Виробник упаковки або товарів в упаковці може стати членом іншої ОКРВВ тільки після того, як виконає договірні зобов’язання по відношенню до попередньої ОКРВВ та припинить членство у ній. У разі вступу до нової ОКРВВ, виробник упаковки або товарів в упаковці повинен надати підтверджуючі документи про припинення членства у попередній ОКРВВ.
7. ОІРВВ, ОКРВВ та її члени не можуть:

1) здійснювати будь-яку господарську діяльність у сфері управління відходами упаковки;

2) набувати прямо чи опосередковано будь-якого права власності, права голосу або права прийняття рішень щодо діяльності суб’єкта господарювання, який здійснює збирання, зберігання, сортування, перевезення та оброблення відходів упаковки;

3) володіти, прямо чи опосередковано, будь-яким правом власності, правом голосу або правом прийняття рішень щодо діяльності іншої ОРВВ, яка також виконує зобов’язання виробників упаковки та / або товарів в упаковці щодо відходів упаковки.

8. Для виконання зобов’язань, визначених цим Законом, ОРВВ укладає договори з суб’єктами господарювання у сфері управління відходами, які мають відповідні дозвільні документи, передбачені чинним законодавством і відповідають вимогам цього Закону, дистриб’юторами та органами місцевого самоврядування.
9. Якщо у календарному році ОКРВВ зібрала коштів більше, ніж використала для покриття витрат на виконання своїх зобов’язань, вона може використати залишкові кошти в наступному році з пропорційним зменшенням розміру внесків для її членів.

Якщо у календарному році ОКРВВ зібрала коштів менше, ніж потрібно для покриття витрат на виконання своїх зобов’язань, вона може підвищити розмір внесків її членів у наступному році для покриття понесених нею витрат.

10. ОКРВВ має право перевіряти надану її членами інформацію, зокрема щодо кількості упаковки та товарів в упаковці, введеної ними в обіг.
11. ОКРВВ може позбавити членства виробника за невиконання будь-яких умов договору з ОКРВВ.

У такому випадку, продовження введення в обіг упаковки та товарів в упаковці цим виробником можливе лише за умови приєднання до іншої ОКРВВ або виконання зобов’язань через ОІРВВ.

Стаття 31. Припинення діяльності ОРВВ

1. Припинення діяльності ОКРВВ та ОІРВВ здійснюється:

1) якщо ОКРВВ чи ОІРВВ приймають рішення про добровільне припинення діяльності;

2) у результаті виключення з реєстру ОРВВ центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища через несвоєчасне або повне ненадання звітної інформації, невиконання мінімальних цільових показників зі збирання та ефективності оброблення.

2. У випадку добровільного припинення діяльності, ОКРВВ чи ОІРВВ мають не пізніше ніж за три місяці до дати припинення своєї діяльності повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища про намір припинити діяльність.
3. У випадку, якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища прийняв рішення щодо виключення ОКРВВ чи ОІРВВ з реєстру, він повинен проінформувати їх не пізніше ніж за три місяці до дати виключення з реєстру.
4. Виробники, які є членами ОКРВВ, що припиняє свою діяльність або виключена з реєстру, для продовження введення в обіг упаковки та товарів в упаковці, повинні надати підтверджуючі документи їх членства в іншій ОКРВВ або створити ОІРВВ не пізніше, чим за один місяць до дати припинення діяльності ОКРВВ.
5. Виробник, який виконував зобов’язання через ОІРВВ, і має намір продовжувати введення в обіг упаковки та товарів в упаковці, повинен стати членом іншої ОКРВВ не пізніше, ніж за один місяць до дати припинення діяльності попередньої ОІРВВ.
6. Не пізніше ніж за два місяці до дати припинення діяльності чи виключення з реєстру ОКРВВ повинна надати кожному своєму членові такі документи:

1) звіт про рух грошових коштів (фінансовий звіт) щодо використання коштів, сплачених цим виробником, на виконання його зобов’язань, а також залишки грошових коштів на момент припинення діяльності або виключення з реєстру;

2) оплачені рахунки-фактури для вже зібраних, оброблених або підготовлених до повторного використання відходів упаковки, документи на експорт відходів упаковки, а також свідоцтва (сертифікати) від суб’єкта господарювання, який здійснив остаточну операцію з оброблення або підготовки до повторного використання, що підтверджують виконання показників ефективності оброблення або підготовки до повторного використання;

3) повернути залишкові невикористані грошові кошти від внесків виробника.

Документи та невикористані грошові кошти передаються виробником до нової ОКРВВ чи ОІРВВ.

7. У випадку припинення діяльності чи виключення з реєстру, ОКРВВ чи ОІРВВ на дату припинення або виключення з реєстру подає до центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, звіт про діяльність. Форма та порядок подання звіту затверджується центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 32. Координаційний комітет

1. У разі створення більш ніж одної організації розширеної відповідальності виробників упаковки або товарів в упаковці, представники ОРВВ спільно організують один Координаційний комітет ОРВВ для відходів упаковки. Координаційний комітет працює як неприбуткова організація.
2. До завдань Координаційного комітету належать:

1) організація Національної системи приймання та збирання відпрацьованих відходів упаковки пропорційно до частки ринку ОКРВВ та ОІРВВ для забезпечення повного покриття території країни послугою зі збирання. Для виконання цього завдання Координаційний комітет готує та оприлюднює план охоплення послугою збирання відходів упаковки території України. План визначається на термін 5 років. По закінченню цього терміну охоплення повинно досягати 100 відсотків території країни.

2) розподіл серед ОРВВ, органів місцевого самоврядування (далі – ОМС) та третіх осіб відповідальності, включаючи фінансову відповідальність, щодо обсягів зібраних відходів упаковки, які перевищують мінімальні цільові показники зі збирання та відходів упаковки, виробники яких не можуть бути ідентифіковані або припинили діяльність за недискримінаційними умовами відповідно до їх ринкової частки;

3) виявлення виробників, які розміщують на ринку упаковку та товари в упаковці але не зареєстровані у реєстрі і не є членами будь-якої ОКРВВ чи ОІРВВ;

4) призначення на запит органу місцевого самоврядування організацію розширеної відповідальності виробників упаковки та відходів упаковки, яка буде виконувати зобов’язання щодо відходів упаковки для населених пунктів, з якими жодна організація не уклала договір;

5) посередництво при вирішенні питань передачі зобов’язань при припиненні діяльності або ліквідації ОРВВ;

6) організація спільних національних інформаційних кампаній;

7) вирішення інших питань щодо спільного виконання зобов’язань.

3. Центральний орган виконавчої влади що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища повинен бути проінформований головою комітету щодо створення та порядку діяльності Координаційного комітету протягом 10 робочих днів після його утворення.

Стаття 33.  Аудит діяльності ОКРВВ та ОІРВВ

1. Аудит діяльності ОКРВВ та ОІРВВ проводяться щорічно (для обговорення: один раз на 3 роки) незалежними аудиторськими організаціями.
2. Аудитор(и) обирається на конкурсних засадах Координаційним комітетом або при його відсутності центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління відходами за участі представників ОКРВВ та ОІРВВ.
3. Вартість проведення аудиту оплачується Координаційним комітетом за рахунок внесків, зроблених ОКРВВ та ОІРВВ на проведення аудитів. При відсутності Координаційного комітету, вартість проведення аудиту оплачує ОКВРР чи ОРВВ в якій проводиться аудит.
4. Аудитор проводить аудит у відповідності з міжнародними стандартами аудиторської діяльності, Законом України «Про аудиторську діяльність» і надає висновок про виконання зобов’язань ОКРВВ чи ОІРВВ.
5. Звіт та висновок аудитора подаються до центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері управління відходами:

1) річний звіт за попередній рік подається не пізніше 31 березня наступного за звітнім року;

2) у разі виключення з реєстру, звіти подаються у місячний термін після припинення діяльності.

6. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління відходами, на основі річного звіту, висновку аудитора та/або додаткової перевірки даних у звітах приймає рішення про результати виконання ОКРВВ чи ОІРВВ зобов’язань і досягнення мінімальних цільових показників у термін не пізніше двох місяців з дня отримання звіту.
7. Порядок проведення аудитів та оцінки звітів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 34. Взаємодія органів місцевого самоврядування з організаціями розширеної відповідальності виробників

1. Організації розширеної відповідальності виробників (ОРВВ) для виконання своїх зобов’язань, визначених законодавством, укладає договір з органами місцевого самоврядування (ОМС) для організації та фінансування збирання відходів упаковки на території населеного пункту.
2. ОМС забезпечують роздільне збирання таких відходів шляхом встановлення відповідних контейнерів на контейнерних майданчиках, комунальних пунктах збирання відходів або збирання цих відходів спеціально обладнаним транспортним засобом (мобільне збирання).
3. ОРВВ зобов’язані безкоштовно надавати контейнери та здійснювати вивезення відходів, зібраних органам місцевого самоврядування. Мінімальна кількість відходів для здійснення вивезення узгоджується між ОРРВ та ОМС на договірних засадах.
4. ОМС не повинні перешкоджати ОРВВ або іншим суб’єктам господарювання у сфері управління відходами в організації приватних пунктів збирання відходів на їх території.
5. ОРВВ зобов’язані відшкодовувати (компенсувати) органам місцевого самоврядування понесені ними витрати на створення та експлуатацію комунальних пунктів збирання відходів пропорційно до кількості зібраних і переданих ОРВВ відходів.
6. Вартість управління відходами (сума відшкодування) встановлюється щорічно на основі даних щодо складу вхідного потоку відходів, вимог до якості зібраної сировини, обсягів та території на якій здійснюється збирання.

ОРВВ також зобов’язується відшкодовувати обґрунтовані витрати що виникли в процесі виконання договору (підвищення мінімальної з/п, перегляд умов колективного договору, соціальних зобов’язань суб’єктів господарювання).

7. При припиненні діяльності ОРВВ зобов’язані відшкодувати усі витрати ОМС на збирання та зберігання їх відходів та погасити заборгованість за попередньо надані послуги.
8. Якщо кількість зібраних відходів упаковки перевищує мінімальні показники збирання, встановлені для виробників, а ОРВВ відмовляється забирати надлишкові обсяги, такі відходи переходять у власність ОМС і вона може реалізувати їх в якості вторинної сировини або здійснити оброблення та видалення за рахунок тарифів на управління побутовими відходами.

 

РОЗДІЛ VI

РЕЄСТРАЦІЯ ТА ЗВІТНІСТЬ

Стаття 35. Реєстрація виробників та ОРВВ у реєстрах

1. Виробники упаковки та товарів в упаковці реєструються у Реєстрі виробників продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника.
2. ОКРВВ та ОІРВВ реєструються у реєстрі організацій колективної розширеної відповідальності виробників та організацій індивідуальної розширеної відповідальності виробників.
3. Реєстрація здійснюється шляхом заповнення та подачі реєстраційної форми (заява) в електронному вигляді завіреної електронним цифровим підписом суб’єкта реєстрації.
4. В реєстраційні формі (заяві) вказується наступна інформація:

1) для виробників упаковки та товарів в упаковці:

–        назва компанії, код ЄДРПОУ, ІПН;

–        торгові марки під якими виробник працює в Україні;

–        контактна інформація та контактна особа;

–        тип упаковки що вводиться в обіг виробником;

–        інформація щодо порядку виконання зобов’язань (ОКРВВ чи ОІРВВ).

2)  для ОКРВВ та ОІРВВ:

–        назва ОКРВВ/ОІРВВ, код ЄДРПОУ, ІПН;

–        контактна інформація та контактна особа;

–        тип упаковки щодо якої виконуються зобов’язання;

–        перелік виробників, які є членами ОКРВВ із зазначенням їх реєстраційних номерів у Реєстрі виробників продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника.

5. Реєстрація здійснюється центральним органом влади, який реалізує державну політику у сфері управління відходами шляхом присвоєння реєстраційного номеру. Реєстраційним номером є індивідуальний номер, який присвоюється при реєстрації і залишається незмінним протягом усього часу діяльності суб’єкта. Номер реєстранта, який виключений з реєстрів не може бути присвоєний іншому реєстрантові.
6. Адміністратор реєстру протягом 15 робочих днів з моменту заповнення реєстраційної форми формує та надсилає реєстранту (заявнику) електронне повідомлення про присвоєння йому реєстраційного номеру.
7. Реєстрація і перебування в реєстрах є платними. Виробники, ОКРВВ, ОІРВВ сплачують одноразовий внесок за реєстрацію та щорічний внесок на перебування у реєстрах, розмір яких визначається на основі відшкодування операційних витрат на адміністрування реєстрів.

Розмір плати за реєстрацію і перебування у реєстрах, та порядок її використання встановлюється Кабінетом Міністрів України.

8. Підставами для відмови у включенні до Реєстру є:

1) реєстраційна форма заповнена не повністю;

2) виявлення у реєстраційній формі недостовірної  інформації;

3) для ОКРВВ чи ОІРВВ – відсутність реєстрації як неприбуткової організації відповідно до вимог Податкового кодексу України.

У разі відмови у реєстрації, реєстрант може повторно подати реєстраційну форму (заяву) після усунення виявлених недоліків.

9. Відповідальність за достовірність даних внесених в реєстраційну форму несе реєстрант.
10. У разі зміна даних, які надаються в реєстраційній інформації, реєстрант вность оновлену інформацію до реєстру протягом 10 робочих днів.
11. У разі якщо виробник упаковки та товарів в упаковці, ОКРВВ чи ОІРВВ прийняли рішення про припинення діяльності, вони зобов’язані повідомити адміністратора реєстру за 15 днів до запланованої дати припинення для виключення з реєстру.

Стаття 36. Підстави для виключення з реєстру

1. Підставами для виключення з реєстру є:

1)  подання виробником, ОКРВВ чи ОІРВВ заяви про виключення;

2) невиконання ОКРВВ чи ОІРВВ мінімальних цільових показників зі збирання відходів упаковки, визначених у Додатку 2 до цього Закону, протягом трьох попередніх звітних років;

3) невиконання ОКРВВ або ОІРВВ мінімальних цільових показників ефективності оброблення та підготовки до повторного використання протягом трьох років;

4) ненадання виробниками, ОКРВВ, ОІРВВ або суб’єктами господарювання у сфері управління відходами звітної інформації до інтегрованої інформаційної системи більше одного року;

5) отримання повідомлення  від ОКРВВ про припинення членства окремого виробника.

2. Для виключення з Реєстру видається наказ із зазначенням підстави виключення.

Стаття 37. Надання звітності виробниками та ОРВВ

1. Виробники упаковки та товарів в упаковці надають звітність до інформаційної системи управління відходами щодо маси введеної ними в обіг упаковки.
2. ОКРВВ надають звітність щодо:

1) кількості упаковки та товарів в упаковці за категоріями, розміщеної на ринку усіма членами ОКРВВ;

2) кількість зібраних відходів упаковки за категоріями;

3) кількість перероблених відходів упаковки за категоріями;

4) виконання мінімальних цільових показників зі збирання та ефективності оброблення або підготовки до повторного використання;

5) перелік укладених договорів із суб’єктами господарювання у сфері управління відходами, дистриб’юторами та органами місцевого самоврядування;

6) перелік місць приймання або пунктів збирання відходів упаковки в областях, містах Києві і Севастополі;

7) документи, які підтверджують експортування відходів упаковки та документи від підприємства, яке здійснило їх оброблення, що свідчать про досягнення мінімальних цільових показників ефективності оброблення;

8) проведені інформаційні кампанії;

9) фінансовий звіт;

10) перелік членів ОКРВВ ;

11) суму внесків, сплачених членами ОКРВВ за категоріями упаковки.

3. ОІРВВ надають звітність щодо:

1) кількості упаковки та товарів в упаковці за категоріями, розміщеної на ринку;

2) кількість зібраних відходів упаковки за категоріями;

3) кількість перероблених відходів упаковки за категоріями;

4) виконання мінімальних цільових показників зі збирання та ефективності оброблення або підготовки до повторного використання;

5) перелік укладених договорів із суб’єктами господарювання у сфері управління відходами, дистриб’юторами та органами місцевого самоврядування;

6) перелік місць приймання або пунктів збирання відходів упаковки в областях, містах Києві і Севастополі;

7) документи, які підтверджують експортування відходів упаковки та документи від підприємства, яке здійснило їх оброблення, що свідчать про досягнення мінімальних цільових показників ефективності оброблення;

8) проведені інформаційні кампанії;

9) фінансовий звіт.

4. Суб’єкти господарювання у сфері управління відходами надають звітність щодо маси зібраних та оброблених відходів упаковки.
5. Суб’єкти господарювання у сфері управління відходами, які здійснюють операції з оброблення, надають звітність щодо ефективності оброблення та підготовки до повторного використання.
6. Порядок надання звітності визначається Кабінетом Міністрів України.
7. Надані звіти підлягають перевірці незалежними зареєстрованими аудиторами, призначеними ОКРВВ та ОІРВВ. Незалежний зареєстрований аудитор має провести аудит наданих звітів у відповідності з міжнародними стандартами аудиторської діяльності і Законом України «Про аудиторську діяльність» і надати висновок про виконання зобов’язань ОКРВВ чи ОІРВВ.
8. Звіт та висновок затвердження аудитора подаються до центрального органу виконавчої влади, який формулює та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища:

1) річний звіт за попередній рік подається не пізніше

31 травня наступного за звітним року;

2) звіти під час завершення діяльності або виключення з Реєстру подаються у протягом 3 місяців.

9. Центральний орган виконавчої влади, що здійснює формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на основі річного звіту, висновку аудитора та/ або додаткових перевірок приймає рішення про результати виконання ОКРВВ чи ОІРВВ зобов’язань і досягнення мінімальних цільових показників, або визначає необхідні коригуючі заходи у випадку невиконання та/ або недосягнення мінімальних цільових показників з перенесенням зобов’язань щодо недовиконаних показників на наступний рік.
10. Процедура та порядок оцінки звітів визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 38. Інформація яка оприлюднюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління відходами

1. Центральний орган виконавчої влади, що здійснює формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища не пізніше 31 січня наступного за звітним року узагальнює та оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті наступні дані:

маса упаковки та товарів в упаковці, розміщених на ринку у попередньому році за категоріями;

маса зібраних та оброблених відходів упаковки за категоріями;

виконання ОКРВВ та ОІРВВ мінімальних цільових показників зі збирання та оброблення.

Стаття 39. Відповідальність за невиконання мінімальних цільових показників зі збирання та ефективності оброблення та підготовки до повторного використання відходів упаковки

1. Якщо ОКРВВ чи ОІРВВ протягом звітного року не виконали зобов’язання щодо досягнення мінімальних цільових показників зі збирання відходів упаковки, визначених у додатку 2 до цього закону, кількість незібраних відходів додається до зобов’язань зі збирання на наступний рік.
2. Якщо протягом трьох попередніх звітних років ОКРВВ чи ОІРВВ не виконували зобов’язання щодо досягнення мінімальних цільових показників зі збирання, визначених у додатку 2 до цього Закону, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, виключає їх з відповідного реєстру.
3. Якщо ОКРВВ чи ОІРВВ не забезпечили досягнення мінімальних цільових показників з ефективності оброблення або підготовки до повторного використання протягом більш ніж трьох попередніх звітних років, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, виключає їх з відповідного реєстру.

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через дванадцять місяців з дня набрання ним чинності.
2. Кабінету Міністрів України протягом дванадцяти місяців з дня набрання чинності цим Законом:

відповідно до компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

 

ДОДАТОК 1.

Критерії для визначення упаковки.

 

Визначення «упаковка» надалі ґрунтується на наступних критеріях:

1. Предмети вважаються упаковкою, якщо вони відповідають визначенню, наведеному у цьому Законі, не перешкоджаючи іншим функціям які упаковка також може здійснювати, окрім випадків, коли вона є складовою частиною продукту і необхідна для того, щоб вміщати, підтримувати та захищати цей продукт і його елементи протягом строку служби.

Упаковка:

• Упаковка для солодощів
• Плівка, що обгортає коробки з товаром або друкованими виданнями
• Підставки/ серветки для тістечок що продаються разом з ними
• Горщики для квітів, призначені лише для продажу та перевезення рослин, в яких рослини не будуть залишатися постійно
• Скляні пляшки для ін’єкційних розчинів
• Вішалки для одягу (продаються з предметом одягу)
• Рулони, трубки та циліндри, навколо яких намотується гнучкий матеріал (наприклад, пластикова плівка, алюміній, папір), за винятком рулонів, трубок і циліндрів що є частинами промислового обладнання і не використовуються для представлення товару як торгової одиниці
• Коробки для сірників
• Стерильні бар’єрні системи (пакети, лотки та матеріали, необхідні для збереження стерильності продукту)
• Капсули для напоїв (наприклад, кава, какао, молоко), які після вживання залишаються порожніми
• Сталеві балони для багаторазового використання, які використовуються для різних видів газу, за винятком вогнегасників

Не є упаковкою:

• Квіткові горщики для рослин в яких вони знаходяться протягом свого життя
• Коробки для інструментів
• Пакетики чаю
• Шар воску на сирі
• Шкурки від сосисок
• Капсули з кавою, пакетики з розчинною кавою та паперові фільтри для кавових машин які викидаються разом з використаною кавою
• Вішалки для одягу (продаються окремо)
• Катріджи для принтерів

2. Предмети, розроблені та призначені для наповнення в момент продажу, і предмети разової тари, що продаються, наповнюються та призначені для наповнення в момент продажу, вважаються упаковкою, за умови, що вони виконують функцію упаковки.

Упаковка що розроблена та призначена для наповнення у момент продажу:

• Паперові чи пластикові пакети
• Одноразові тарілки та стакани
• Липка плівка
• Упаковка для бутербродів
• Алюмінієва фольга
• Пластикові чохли для вичищеного одягу в хімчистках

Не є упаковкою:

• Палички для розмішування
• Одноразові виделки, ложки, ножі
• Папір для упаковки (який продається окремо)
• Паперові форми для випічки (продаються порожніми)
• Підставки/ серветки для тістечок що продаються окремо

3. Пакувальні компоненти та допоміжні елементи, що інтегровані в упаковку, вважаються частиною упаковки, у яку вони інтегровані; допоміжні елементи, що безпосередньо звисають з продукту або прив’язані до нього і які виконують роль упаковки, вважаються упаковкою, крім випадків, коли вони є складовою частиною продукту, і усі їхні елементи призначені для спільного споживання або відокремлення.

Упаковка:

• Етикетки, що нанесені безпосередньо на продукт, чи додаються до нього

Частина упаковки:

• Щіточка для туші, що є частиною кришки контейнера
• Клейкі етикетки, які додаються до іншого предмету упаковки
• Скоби
• Пластикові рукави
• Прилади для дозування, які складають частину кришки контейнера для миючих засобів
• Механічний ручний млин, наповнений продуктом, наприклад, перцевий млин, наповнений перцем

Не є упаковкою:

• Теги радіочастотної ідентифікації (RFID)

Предмети, перелічені у Додатку I, є наочними прикладами застосування цих критеріїв.

 

 

 

ДОДАТОК 2.

Мінімальні цільові показники зі збирання відходів упаковки

Рік	Введення в обіг  на ринку (В)	Дані по збиранню (З)	Розрахунок показника по збиранню (ПЗ)	Показник по збиранню (ПЗ), %
X (рік набрання чинності Законом)
X +1	Перший рік В1	–
X+2	Другий рік В2	–
X+3	Третій рік В3	Збирання на 3 році (З3)	ПЗ3=[3*З3/(В1+В2+В3)]*100	30
X+4	Четвертий рік В4	Збирання на 4 році (З4)	ПЗ4=[3*З4/(В2+В3+В4)]*100	35
X+5	П’ятий рік (В5)	Збирання на 5 році (З5)	ПЗ5=[3*З5/(В3+В4+В5)]*100	40
X+6	Шостий рік (В6)	Збирання на 6 році (З6)	ПЗ6=[3*З6/(В4+В5+В6)]*100	45
X+7	Сьомий рік (В7)	Збирання на 7 році (З7)	ПЗ7=[3*З7/(В5+ В6+В7)]*100	50
X+8	Восьмий рік (В8)	Збирання на 8 році (З8)	ПЗ8=[3*З8/(В6+В7+В8)]*100	55
X+9	Дев’ятий рік (В9)	Збирання на 9 році (З9)	ПЗ9 =[3* З9/( В7+В8+В9)]*100	60
X+10	Десятий рік   (В 10)	Збирання на 10 році (З 10)	ПЗ10=[3*З10/(П8+П9+П10)]*100	65
X+n	Введення в обіг у поточному році n	Збирання у поточному році  n	ПЗn = [3*Зn/(Вn-2+Вn-1+Вn)]*100

 

 

ДОДАТОК 3.

Маркування упаковки

 

Система нумерації і скорочень для пластмас

Матеріал	Абревіатури	Номери
Поліетилентерефталат	PET	1
Поліетилен високої щільності	HDPE	2
Полівінілхлорид	PVC	3
Поліетилен низької щільності	LDPE	4
Поліпропілен	PP	5
Полістирол	PS	6
		7 8
		9
		10
		11
		12
		13
		14
		15
		16
		17
		18
		19

 

 

 

 

Система нумерації і скорочень для паперу і картону

Матеріал	Абревіатура	Номери
Гофрований картон	PAP	20
Негофрований картон	PAP	21
Папір	PAP	22
		23
		24
		25
		26
		27
		28
		29
		30
		31
		32
		33
		34
		35
		36
		37
		38
		39

 

 

Система нумерації і скорочень для металів

Матеріал	Абревіатура	Номери
Сталь	FE	40
Алюміній	ALU	41
		42
		43
		44
		45
		46
		47
		48
		49

 

Система нумерації і скорочень для деревних матеріалів

Матеріал	Абревіатура	Номери
Дерево	FOR	50
Пробка	FOR	51
		52
		53
		54
		55
		56
		57
		58
		59

 

Система нумерації і скорочень для текстильних матеріалів

Матеріал	Абревіатура	Номери
Бавовна	TEX	60
Джут	TEX	61
		62
		63
		64
		65
		66
		67
		68
		69

 

Система нумерації і скорочень для скла

Матеріал	Абревіатура	Номери
Безбарвне скло	GL	70
Зелене скло	GL	71
Коричневе скло	GL	72
		73
		74
		75
		76
		77
		78
		79

 

 

 

Система нумерації і скорочень для композитів

Матеріал	Абревіатура ([1])	Номери
Папір і картон / різні метали		80
Папір і картон / пластмаса		81
Папір і картон / алюміній		82
Папір і картон / біла жерсть		83
Папір і картон / пластмаса / алюміній		84
Папір і картон / пластмаса / алюміній / біла жерсть		85
		86 87 88
		89
Пластмаса / алюміній		90
Пластмаса / біла жерсть		91
Пластмаса / різні метали		92
		93
		94
Скло / пластмаса		95
Скло / алюміній		96
Скло / біла жерсть		97
Скло / різні метали		98
		99

 

[1]              Композити: С плюс скорочення, що відповідаю домінуючому матеріалу (C/ ).

 

Інформаційне повідомлення про проведення публічного громадського обговорення