ПРОЕКТ
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про упаковку та відходи упаковки
Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади щодо введення в обіг упаковки і товарів в упаковці та управління відходами упаковки шляхом їх повторного використання і відновлення в якості вторинної сировини та енергетичних ресурсів, повернення в економічний обіг ресурсоцінних компонентів з відходів упаковки та запобігання негативного впливу цих відходів на здоров’я людей і навколишнє природне середовище.
РОЗДІЛ I.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
введення в обіг – господарська діяльність, пов’язана з першим розміщенням на ринку України упаковки та/або товарів в упаковці, вироблених в Україні або імпортованих на її митну територію, для третіх осіб, платно чи безоплатно;
відновлення відходів упаковки – будь-яка операція, основним результатом якої є перетворення відходів упаковки на вторинну сировину, що здатна замінити первинну сировину, придатну для виробництва нових продуктів, або підготовка відходів до виконання цієї функції. Перелік операцій з відновлення наведено у Законі України «Про управління відходами»;
відходи упаковки – будь-яка упаковка, що утворилися у процесі споживання, яка повністю або частково втратила свої споживчі властивості і не має подальшого використання за місцем її утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом відновлення або видалення;
відходи упаковки у складі побутових відходів – відходи, які утворюються у домогосподарствах, а також відходи, що є схожими за своїм походженням і кількістю на відходи від домогосподарств, і утворюються в комерційних, промислових, державних установах та інших закладах;
виготовлювач – суб’єкт господарювання, який виробляє упаковку та/або товари в упаковці під своєю назвою чи торговою маркою, або наносить своє найменування (назву) чи торгову марку на упаковку, вироблену іншими виробниками, та вводить їх в обіг на території України;
видалення – операція, що не є відновленням навіть коли одним із вторинних наслідків такої операції є використання речовин або енергії; Невичерпаний перелік операцій з видалення наведено у Законі України «Про управління відходами»;
виробник – будь-який виготовлювач чи імпортер упаковки та товарів в упаковці який вводить їх в обіг незалежно від способу продажу, включаючи дистанційну торгівлю;
депозитна система – система, в якій кінцевий споживач під час придбання товарів в упаковці сплачує додаткові кошти (депозит) до їх ціни, що будуть відшкодовані йому у разі повернення цієї упаковки до місць визначених виробником;
дистриб’ютор – суб’єкт господарювання що здійснює оптові закупки упаковки та/або товару в упаковці у виробника з подальшим продажем меншими партіями або вроздріб кінцевим споживачам чи іншим суб’єктам господарювання;
енергія, вироблена з відходів упаковки, – електрична, теплова та механічна енергія, яка виробляється на об’єктах альтернативної енергетики і може виступати товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу;
запобігання утворенню відходів упаковки – заходи, спрямовані на зменшення кількості утворюваних відходів упаковки, включаючи повторне використання або подовження терміну її використання;
збирання відходів упаковки – діяльність суб’єктів господарювання у сфері управління відходами упаковки, пов’язана з вилученням, накопиченням і тимчасовим зберіганням відходів упаковки, включаючи їх попереднє сортування та зберігання у спеціально відведених місцях з метою подальшого перевезення до підприємств з оброблення таких відходів;
імпортер – суб’єкт господарювання, який здійснює ввезення на митну територію України упаковки та/або товарів в упаковці та вводить їх в обіг;
кінцевий споживач упаковки – будь-яка фізична або юридична особа, яка використовує упаковку або товари в упаковці для своїх власних або господарських потреб;
композитна (комбінована) упаковка – упаковка, виготовлена з різних матеріалів, які не можуть бути відокремлені вручну, і жоден з яких не перевищує частку 95 відсотків від ваги упаковки;
оброблення відходів упаковки – операція з відновлення або видалення відходів, включаючи сортування та підготовку до них;
операції з управління відходами упаковки – господарська діяльність, пов’язана зі збиранням, зберіганням, сортуванням, перевезенням та обробленням відходів упаковки;
організація індивідуальної розширеної відповідальності виробника (ОІРВВ) – юридична особа, зареєстрована окремим виробником як неприбуткова організація у порядку, встановленому законодавством України, яка виконує зобов’язання цього виробника щодо збирання, зберігання, сортування, перевезення та оброблення відходів упаковки відповідно до вимог цього Закону;
організація колективної розширеної відповідальності виробників (ОКРВВ) – юридична особа, зареєстрована групою виробників як неприбуткова організація в порядку встановленому законодавством України, яка працює за принципом спільної (солідарної) відповідальності та виконує зобов’язання двох і більше виробників щодо збирання, зберігання, сортування, перевезення та оброблення відходів упаковки відповідно до вимог цього Закону;
підготовка до повторного використання – операції з перевірки, очищення або ремонту, в результаті яких упаковка може бути використана повторно;
упаковка для багаторазового використання – упаковка, яка протягом свого життєвого циклу використовується кілька разів з тією ж метою, для якої вона була виготовлена;
роздільне збирання упаковки – приймання та збирання відходів упаковки окремо від інших відходів таким чином, щоб забезпечити їх сортування, повторне використання або подальше оброблення;
системи розширеної відповідальності виробника — комплекс економічних, фінансових, адміністративних та організаційних заходів для забезпечення відповідальності виробників упаковки та товарів в упаковці за управління стадією відходів у життєвому циклі продукції та матеріалів;
суб’єкт господарювання у сфері управління відходами упаковки – суб’єкт господарювання, який займається збиранням, зберіганням, сортуванням, перевезенням та обробленням відходів упаковки;
упаковка – вироби, виготовлені з будь-яких матеріалів, будь-якої природи, що призначені та використовуються для пакування, вміщення, захисту, зберігання, переміщення, доставки, презентації та реалізації товарів, від сировини до готових виробів, починаючи від виробника і закінчуючи користувачем чи споживачем;
Упаковка поділяється на наступні категорії:
б) групової упаковки – упаковки що становить на момент купівлі певну кількість одиниць товару, незалежно від того, чи продається вона кінцевому користувачу або споживачу, чи слугує лише додатковим засобом у момент продажу; її можна зняти з продукту не завдаючи шкоди споживчим характеристикам товару;
в) транспортної упаковки – упаковки що призначена для переміщення та перевезення певної кількості товару чи партії товарів з метою уникнення їх механічного пошкодження під час перевезення. Транспортна упаковка не включає автомобільні, залізничні, морські чи авіаційні контейнери.
Критерії для визначення «упаковки» наведені в додатку 1;
частка ринку виробника – відношення загальної маси упаковки певної категорії в тонах, введених в обіг виробником за рік, до загальної маси упаковки такого ж типу введеної в обіг усіма виробниками за цей же рік;
Стаття 2. Сфера дії Закону
1) упаковку з-під речовин та матеріалів, що мають одну чи більше небезпечних властивостей, визначених у Переліку властивостей відходів, які роблять їх небезпечними, наведеного у Законі України «Про управління відходами»;
2) упаковку з-під токсичних, окислювальних або легкозаймистих речовин;
3) упаковку з-під продуктів для захисту рослин (пестициди та інші хімічні засоби захисту);
4) упаковку з-під радіоактивних матеріалів та речовин;
5) упаковку та товари в упаковці що експортуються з території України чи перевозяться транзитом через територію України.
Стаття 3. Принципи державної політики у сфері управління відходами упаковки
впровадження на державному та регіональному рівні системного підходу до управління відходами упаковки з дотриманням ієрархії управління відходами;
запобігання утворенню та зменшення обсягів відходів упаковки шляхом застосування депозитної системи та стимулювання використання багаторазової споживчої упаковки;
підвищення стандартів екологічної і санітарної безпеки для населення через впровадження роздільного збирання відходів упаковки та застосування найкращих доступних технологій її оброблення;
зменшення техногенного навантаження на довкілля шляхом заборони захоронення відходів упаковки що не пройшла оброблення;
забезпечення сприятливих умови для будівництва, реконструкції або модернізації об’єктів інфраструктури з управління відходами упаковки.
РОЗДІЛ II.
ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ ВВЕДЕННЯ В ОБІГ TA УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ УПАКОВКИ
Стаття 4. Уповноважені органи виконавчої влади у сфері введення в обіг упаковку та управління відходами упаковки
Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України
1) забезпечення розроблення і виконання стратегій, планів, програм у сфері управління відходами, частиною яких є управління відходами упаковки;
2) затвердження порядку здійснення перевірки ввезення упаковки через митний кордон України;
3) затвердження Технічних регламентів щодо обмеження використання деяких токсичних чи небезпечних пакувальних матеріалів та компонентів, що використовуються для їх виробництва; критеріїв та методології аналізу життєвого циклу упаковки; методів вимірювання та встановлення присутності важких металів та інших небезпечних речовин в упаковці та їх потрапляння в довкілля з упаковки та відходів упаковки; критеріїв мінімального вмісту повторно перероблених матеріалів в упаковці для відповідних типів упаковки; критеріїв повторної переробки; критеріїв методів компостування та вироблення компосту; критеріїв маркування упаковки;
4) затвердження порядку реєстрації у Реєстрі виробників продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника та Реєстрі ОКРВВ та ОІРВВ для продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника;
4) встановлення розміру плати за реєстрацію і перебування у Реєстрі виробників продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника та Реєстрі ОКРВВ та ОІРВВ для продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника та порядку її використання;
5) затвердження порядку надання звітності до інформаційної системи управління відходами упаковки;
6) затвердження порядку оцінки щорічних звітів, звітів після припинення діяльності або звітів після виключення з реєстру ОКРВВ та ОІРВВ.
7) затвердження примірних договорів про надання послуг з управління відходами упаковки між органами місцевого самоврядування та організаціями розширеної відповідальності виробників.
Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища
1) забезпечення формування державної політики у сфері управління відходами упаковки;
2) розроблення і моніторинг виконання Національної стратегії та Національного плану управління відходами, програм у сфері управління відходами, частиною яких є управління відходами упаковки;
3) розроблення порядку здійснення перевірки ввезення упаковки через митний кордон України;
4) розроблення Технічних регламентів щодо обмеження використання деяких токсичних чи небезпечних пакувальних матеріалів та компонентів, що використовуються для їх виробництва; критеріїв та методології аналізу життєвого циклу упаковки; методів вимірювання та встановлення присутності важких металів та інших небезпечних речовин в упаковці та їх потрапляння в довкілля з упаковки та відходів упаковки; критеріїв мінімального вмісту повторно перероблених матеріалів в упаковці для відповідних типів упаковки; критеріїв повторної переробки; критеріїв маркування упаковки;
5) розроблення порядку реєстрації у Реєстрі виробників продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника та Реєстрі ОКРВВ та ОІРВВ які виконують зобов’язання для продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника;
6) розрахунок розміру плати за реєстрацію і перебування у Реєстрах для виробників продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника та Реєстрі ОКРВВ та ОІРВВ для продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника та порядку її використання;
7) розроблення порядку надання звітності до інформаційної системи управління відходами упаковки;
8) розроблення порядку оцінки щорічних звітів, звітів після припинення діяльності або звітів після виключення з реєстру ОКРВВ та ОІРВВ.
9) забезпечення виконання положень Базельської конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням для експорту та імпорту відходів упаковки та фракцій відходів від їх оброблення;
10) встановлення технічних вимог до упаковки та маркування упаковки;
11) встановлення методів вимірювання та встановлення присутності важких металів та інших небезпечних речовин в упаковці та їх потрапляння в довкілля з упаковки та відходів упаковки;
12) встановлення процедури вилучення з обігу упаковки, яка не відповідає вимогам законодавства;
13) забезпечення обміну інформацією з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями у сфері управління відходами.
Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства
1) участь у розробленні Національної стратегії управління відходами в частині управління відходами упаковки;
2) участь у розробленні Національного плану управління відходами в частині управління відходами упаковки;
3) координація взаємодії місцевих органів виконавчої влади з виробниками та організаціями розширеної відповідальності виробників щодо управління відходами упаковки;
4) розроблення порядку формування тарифів на послуги з управління побутовими відходами з урахуванням фінансової участі виробників та ОРВВ у збиранні, зберіганні, сортуванні, перевезенні та обробленні відходів упаковки;
5) розроблення порядку визначення норм надання послуг з вивезення побутових відходів з урахуванням участі виробників та ОРВВ у збиранні та перевезенні відходів упаковки;
6) розроблення примірних договорів про надання послуг з управління відходами упаковки між органами місцевого самоврядування та організаціями розширеної відповідальності виробників.
Стаття 8. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління відходами
1) реалізація державної політики щодо управління відходами упаковки;
2) створення та адміністрування Реєстру виробників продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника та Реєстру ОКРВВ та ОІРВВ які виконують зобов’язання розширеної відповідальності виробників для продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника;
3) реєстрація та виключення з Реєстрів виробників продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника та Реєстру ОКРВВ та ОІРВВ для продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника;
4) організація виконання та здійснення контролю над дотриманням вимог цього Закону щодо досягнення мінімальних цільових показників зі збирання, підготовки до повторного використання, рециклінгу та відновлення відходів упаковки;
5) підготовка та оприлюднення щорічних звітів про масу упаковки за видами, категорією і джерелом утворення, введеної в обіг у попередньому році, виконання вимог цього Закону виробниками, ОКРВВ, ОІРВВ та суб’єктами господарювання у сфері управління відходами;
6) проведення перевірок та моніторингу достовірності звітності, наданої до інтегрованої інформаційної системи управління відходами а також інформації та документів, що подаються ОКРВВ та ОІРВВ у річних звітах і звітах у разі припинення діяльності та виключенні з реєстру.
Стаття 9. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що здійснює формування та реалізацію державної політики у сфері державного ринкового нагляду
1) реалізація державної політики щодо ринкового нагляду за введенням в обіг упаковки та товарів в упаковці;
2) організація та здійснення державного контролю щодо відповідності упаковки, які ввозяться на митну територію України та виробляються в Україні, вимогам нормативно-правових актів, стандартів та технічних умов, визначених законодавством;
3) здійснення ринкового нагляду щодо дотримання вимог до маркування упаковки у відповідності з вимогами цього Закону;
4) здійснення контролю за виконанням процедури вилучення з обігу упаковки, яка не відповідає вимогам законодавства;
5) здійснення контролю щодо наявності реєстраційного номеру у виробника, присвоєного у Реєстрі виробників продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника у первинній документації, яка супроводжує введення в обіг упаковки та товарів в упаковці.
Стаття 10. Повноваження центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища (довкілля), раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів
1) дотримання вимог документів дозвільного характеру на здійснення операцій у сфері управління відходами упаковки;
2) дотримання вимог Базельськoї конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням, у частині транскордонних перевезень відходів упаковки та фракцій відходів від їх оброблення;
3) дотримання вимог щодо збирання, перевезення, зберігання, відновлення та видалення (у тому числі недопущення змішування та захоронення відходів, які можуть бути відновлені) відходів упаковки та фракцій відходів від їх оброблення;
4) забезпечення суб’єктом господарювання у сфері управління відходами екологічної безпеки під час оброблення відходів упаковки та фракцій відходів від їх оброблення;
5) здійснення контролю за веденням обліку маси та категорій відходів упаковки, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, відновлюються та видаляються;
6) дотримання вимог цього Закону стосовно надання інформації для кінцевих споживачів і підприємств (суб’єктів господарювання) з оброблення відходів;
7) дотримання вимог цього Закону стосовно виконання мінімальних цільових показників зі збирання, підготовки до повторного використання, оброблення відходів упаковки.
Стаття 11. Повноваження центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну митну політику
1) здійснення перевірки достовірності даних, поданих виробниками до інформаційної системи управління відходами щодо маси упаковки, введеної в обіг, на підставі заяви центрального органу влади, що реалізує державну політику у сфері управління відходами;
2) здійснення перевірки достовірності даних, наданих в щорічних звітах і звітах після припинення діяльності або виключення з Реєстру ОКРВВ та ОІРВВ для продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника щодо маси упаковки, введеної в обіг, на підставі заяви центрального органу влади, що реалізує державну політику у сфері управління відходами.
3) здійснення перевірки перевезення продукції в упаковці через митний кордон України.
Стаття 12. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій
1) участь у формуванні та реалізація державної політики у сфері управління відходами упаковки;
2) розроблення регіональних стратегій, планів, програм у сфері управління відходами, частиною яких є управління відходами упаковки, а також забезпечення реалізації загальнодержавних та регіональних планів та програм;
3) забезпечення роздільного збирання відходів упаковки та сприяння виробникам, дистриб’юторам, суб’єктам господарювання у сфері управління відходами у створенні власних місць приймання або місць збирання відходів упаковки;
4) сприяння утворенню комунальних пунктів збирання відходів упаковки, у тому числі із встановленням відповідних контейнерів;
5) сприяння виробникам і дистриб’юторам в утворенні власних пунктів збирання відходів упаковки на відповідній території;
6) сприяння роз’ясненню законодавства, надання інформації та проведення інформаційних кампаній для громадськості щодо управління відходами упаковки.
Стаття 13. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері управління відходами упаковки
До повноважень органів місцевого самоврядування належать:
1) участь у реалізації державної політики у сфері управління відходами упаковки;
3) участь у розробленні регіональних планів управління відходами, які включають управління відходами упаковки;
4) укладання з організацією розширеної відповідальності виробника договору про організацію роздільного збирання, сортування, перевезення, відновлення та видалення відходів упаковки, організацію освітньої та просвітницької діяльності серед населення щодо проблем безпечного та ресурсозберігаючого поводження з відходами упаковки;
5) забезпечення виділення місць для приймання відходів упаковки у межах пунктів збирання муніципальних відходів;
6) розроблення та затвердження правил благоустрою територій населених пунктів у відповідності до генерального плану населеного пункту та регіонального плану управління відходами що включають управління відходами упаковки;
7) встановлення тарифів на послуги з управління побутовими відходами з урахуванням фінансової участі виробників упаковки та продукції в упаковці у збиранні, перевезенні, відновленні та видаленні відходів упаковки;
8) затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів з урахуванням участі виробників упаковки та продукції в упаковці у збиранні та перевезенні відходів упаковки;
9) надання згоди на розміщення на території населеного пункту об’єктів інфраструктури для збирання, оброблення та видалення муніципальних відходів у тому числі відходів упаковки, сфера екологічного впливу функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну адміністративно-територіальну одиницю;
10) визначення місць для розміщення та будівництва регіональних комплексів з оброблення та видалення відходів упаковки з дотриманням вимог законодавства про містобудування та благоустрій населених пунктів;
11) створення підприємств комунальної власності у сфері управління відходами упаковки у складі муніципальних відходів та/або визначення на конкурсних засадах суб’єктів господарювання у сфері управління побутовими відходами та відходами інфраструктури населеного пункту;
12) організація роздільного збирання, відновлення та оброблення відходів упаковки;
13) надання підтримки в організації роздільного збирання та оброблення відходів упаковки, які здійснюються за рахунок організацій розширеної відповідальності виробників, включаючи визначення місць для приймання та роздільного збирання таких відходів;
14) організація пунктів приймання роздільно зібраних відходів упаковки у складі відходів домогосподарств;
15) інформування населення щодо розташування пунктів та місць для приймання відходів упаковки;
16) проведення інформаційних компаній серед населення та створення необхідних умов для стимулювання залучення населення до роздільного збирання відходів упаковки;
17) здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері управління відходами упаковки відповідно до законодавства та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства.
РОЗДІЛ ІІІ
ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ВИРОБНИКІВ, ДИСТРИБ’ЮТОРІВ ТА КІНЦЕВИХ СПОЖИВАЧІВ УПАКОВКИ
Стаття 14. Зобов’язання виробників упаковки
Виробники упаковки зобов’язані:
1) вводити в обіг лише ту упаковку, яка виготовлена відповідно до вимог Технічного регламенту обмеження використання деяких токсичних чи небезпечних пакувальних матеріалів та компонентів, що використовуються для їх виробництва;
2) забезпечити фінансування та функціонування системи поводження з відходами упаковки що утворюються в результаті розміщення на ринку упаковки та товарів в упаковці у відповідності з категоріями упаковки, зокрема:
3) надавати наступну інформацію кінцевим споживачам щодо:
Виробники упаковки та товарів в упаковці можуть організовувати спільні інформаційні кампанії.
Стаття 15. Зобов’язання дистриб’юторів упаковки та товарів в упаковці
Дистриб’ютори упаковки та товарів в упаковці зобов’язані:
1) вводити в обіг лише таку упаковку та товари в упаковці, які відповідають вимогам цього Закону;
2) організувати повернення через депозитну систему та/або збирання упаковки та/або відходів упаковки від кінцевого споживача чи з потоку відходів;
3) інформувати виробників (ОКРВВ/ОІРВВ) про наявну кількість зібраної упаковки та / або відходів упаковки;
4) надавати на запит споживачів інформацію про виробника упаковки та товарів в упаковці.
Стаття 16. Зобов’язання суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність зі збирання та зберігання відходів упаковки
Стаття 17. Зобов’язання кінцевих споживачів упаковки та товарів в упаковці
1) розміщувати упаковку чи відходи упаковки лише в місцях приймання або роздільного збирання, встановлених виробниками, органами місцевого самоврядування або суб’єктами господарювання, що здійснюють збирання відходів упаковки, у сфері управління відходами;
2) уникати викидання використаної упаковки чи відходів упаковки до змішаних побутових відходів та навколишнього природного середовища;
3) передавати використану упаковку чи відходи упаковки лише тим суб’єктам господарювання, які мають дозвільні документи на здійснення операцій у сфері управління відходами.
РОЗДІЛ IV
ВВЕДЕННЯ В ОБІГ УПАКОВКИ ТА ТОВАРІВ В УПАКОВЦІ
Стаття 18. Введення в обіг
Стаття 19. Вимоги до складу та властивостей упаковки
1) на упаковку нанесене маркування в порядку визначеному цим Законом;
2) упаковка має вироблятися з врахуванням можливості її повторного використання та/або відновлення;
3) виготовлення упаковки має здійснюватися таким чином, щоб був мінімізований рівень токсичних та інших шкідливих речовин і матеріалів, що є складниками або компонентами упаковки, з урахуванням їхнього рівня у викидах, золі чи стічних водах, коли використана упаковка або відходи упаковки після їх відновлення та / або видалення не створювали загрози для навколишнього природного середовища.
4) упаковка, що підлягає видаленню, коли вторинним наслідком такої операції є вироблення енергії, має мати відповідати мінімальному показнику питомої теплоти згорання;
5) упаковка, яка здатна до біологічного розкладання збирається разом з органічними відходами у складі побутових відходів та може використовуватися для компостування або анаеробного оброблення таких відходів.
1) фізичні властивості та характеристики зворотної тари мають забезпечувати її багаторазове використання за нормальних передбачуваних умов використання;
2) можливість відновлення використаної зворотної тари, яка не підлягає подальшому використанню.
Стаття 20. Маркування упаковки
Стаття 21. Заборона використання окремих небезпечних речовин в упаковці та екологічні показники
Рівні концентрації важких металів (свинцю, кадмію, ртуті та шестивалентного хрому), що є в упаковці чи компонентах упаковки, не повинні перевищувати таких значень:
1) 600 частин на мільйон за масою через три роки після набрання чинності цього Закону;
2) 250 частин на мільйон за масою через чотири роки після набрання чинності цього Закону;
3) 100 частин на мільйон за масою через шість років після набрання чинності цього Закону.
РОЗДІЛ V
УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ УПАКОВКИ
Стаття 22. Вимоги до збирання та зберігання відходів упаковки
– площадках тимчасового накопичення та перевантажувальних станціях;
– промисловій території суб’єкта господарювання що здійснює сортування та оброблення;
– в виробничих або допоміжних приміщеннях.
Зберігання роздільно зібраних відходів упаковки здійснюється з запобіганням втрати її споживчих властивостей для повторного використання або оброблення.
Якщо виробник або дистриб’ютор не забирає самостійно групову упаковку, він зобов’язаний розмістити інформацію у торговому приміщенні або на касі, що кінцевий споживач має можливість вийняти придбаний товар з групової упаковки і залишити її в торговій точці.
Стаття 23. Вимоги до оброблення відходів упаковки
– застосування найкращих доступних та екологічно безпечних технологій оброблення;
– контроль складу відходів упаковки, попередження потрапляння хімічно та епідеміологічно небезпечних відходів до загального потоку відходів;
– запобігання змішуванню відходів упаковки, придатних для повторного використання, з відходами, призначеними для видалення;
Стаття 24. Вимоги до видалення відходів упаковки
Стаття 25. Мінімальні цільові показники зі збирання відходів упаковки
Стаття 26. Мінімальні цільові показники з ефективності підготовки до повторного використання та оброблення відходів упаковки
1) Відновлення щонайменше 50% від маси відходів упаковки;
2) Оброблення щонайменше 25% від загальної маси пакувальних матеріалів, що містяться у відходах упаковки, з повторним використанням як мінімум 15% від маси кожного пакувального матеріалу;
3) Повторне використання матеріалів, що містяться у відходах упаковки, у відсотках від маси:
а) скла – 60%;
б) паперу і картону – 50%;
в) металів – 35%;
г) пластмаси, враховуючи тільки матеріали, які знов перероблюються у пластмаси – 22%;
д) деревини -15%.
Стаття 27. Депозитна система для упаковки
1) вираховування з коштів, сплачених кінцевим споживачем під час придбання товару в упаковці, певну суму в якості депозиту. Ці кошти не можуть використовуватись на поводження з відходами упаковки та/або іншими відходами;
2) під час повернення споживачем депозитної упаковки належної якості та придатної для повторного використання, депозит повертається цій особі. Сума депозиту, виплачена за повернену упаковку, не може бути менше, ніш сума депозиту, заплачена під час придбання товару в цій упаковці. Кінцевому споживачеві після повернення упаковки не потрібно пред’являти підтвердження сплати депозиту при придбанні товару в цій упаковці;
3) депозит також може бути повернутий шляхом компенсації вартості нового товару в упаковці, або по домовленості між виробником і споживачем передачею грошової вимоги на інші товари, наприклад, балами на карту лояльності;
4) приймання відходів упаковки та повернення депозитів також може здійснюватися через спеціальні автоматичні машини (фандомати).
Якщо вони перестають використовувати певний тип депозитної упаковки, вони повертають депозит у повному обсязі протягом шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про припинення використання певного типу упаковки.
Стаття 28. Експорт та імпорт відходів упаковки
РОЗДІЛ V
ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ВИРОБНИКАМИ УПАКОВКИ ТА ТОВАРІВ В УПАКОВЦІ
Стаття 29. Порядок виконання зобов’язань виробниками упаковки та товарів в упаковці
1) Організацію колективної розширеної відповідальності виробників упаковки та товарів в упаковці (далі – ОКРВВ) або;
2) Організацію індивідуальної розширеної відповідальності виробника упаковки та / або товарів в упаковці (далі – ОІРВВ).
1) збирання, зберігання, сортування, перевезення та оброблення відходів упаковки і видалення фракцій відходів упаковки, які не можуть бути оброблені;
2) реєстраційного і щорічних внесків за перебування в реєстрі ОРВВ (далі- реєстр);
3) інформування населення щодо наявних системи для приймання та роздільного збирання відходів упаковки, проведення заходів для підвищення обізнаності щодо запобігання утворенню та управління відходами упаковки;
4) ведення обліку, надання звітності та проведення аудитів діяльності ОРВВ;
5) адміністративних витрат;
6) будь-яких інших витрат, понесених у зв’язку з виконанням зобов’язань, передбачених цим законом.
Стаття 30. Створення і діяльність організацій розширеної відповідальності виробників
1) здійснювати будь-яку господарську діяльність у сфері управління відходами упаковки;
2) набувати прямо чи опосередковано будь-якого права власності, права голосу або права прийняття рішень щодо діяльності суб’єкта господарювання, який здійснює збирання, зберігання, сортування, перевезення та оброблення відходів упаковки;
3) володіти, прямо чи опосередковано, будь-яким правом власності, правом голосу або правом прийняття рішень щодо діяльності іншої ОРВВ, яка також виконує зобов’язання виробників упаковки та / або товарів в упаковці щодо відходів упаковки.
Якщо у календарному році ОКРВВ зібрала коштів менше, ніж потрібно для покриття витрат на виконання своїх зобов’язань, вона може підвищити розмір внесків її членів у наступному році для покриття понесених нею витрат.
У такому випадку, продовження введення в обіг упаковки та товарів в упаковці цим виробником можливе лише за умови приєднання до іншої ОКРВВ або виконання зобов’язань через ОІРВВ.
Стаття 31. Припинення діяльності ОРВВ
1) якщо ОКРВВ чи ОІРВВ приймають рішення про добровільне припинення діяльності;
2) у результаті виключення з реєстру ОРВВ центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища через несвоєчасне або повне ненадання звітної інформації, невиконання мінімальних цільових показників зі збирання та ефективності оброблення.
1) звіт про рух грошових коштів (фінансовий звіт) щодо використання коштів, сплачених цим виробником, на виконання його зобов’язань, а також залишки грошових коштів на момент припинення діяльності або виключення з реєстру;
2) оплачені рахунки-фактури для вже зібраних, оброблених або підготовлених до повторного використання відходів упаковки, документи на експорт відходів упаковки, а також свідоцтва (сертифікати) від суб’єкта господарювання, який здійснив остаточну операцію з оброблення або підготовки до повторного використання, що підтверджують виконання показників ефективності оброблення або підготовки до повторного використання;
3) повернути залишкові невикористані грошові кошти від внесків виробника.
Документи та невикористані грошові кошти передаються виробником до нової ОКРВВ чи ОІРВВ.
Стаття 32. Координаційний комітет
1) організація Національної системи приймання та збирання відпрацьованих відходів упаковки пропорційно до частки ринку ОКРВВ та ОІРВВ для забезпечення повного покриття території країни послугою зі збирання. Для виконання цього завдання Координаційний комітет готує та оприлюднює план охоплення послугою збирання відходів упаковки території України. План визначається на термін 5 років. По закінченню цього терміну охоплення повинно досягати 100 відсотків території країни.
2) розподіл серед ОРВВ, органів місцевого самоврядування (далі – ОМС) та третіх осіб відповідальності, включаючи фінансову відповідальність, щодо обсягів зібраних відходів упаковки, які перевищують мінімальні цільові показники зі збирання та відходів упаковки, виробники яких не можуть бути ідентифіковані або припинили діяльність за недискримінаційними умовами відповідно до їх ринкової частки;
3) виявлення виробників, які розміщують на ринку упаковку та товари в упаковці але не зареєстровані у реєстрі і не є членами будь-якої ОКРВВ чи ОІРВВ;
4) призначення на запит органу місцевого самоврядування організацію розширеної відповідальності виробників упаковки та відходів упаковки, яка буде виконувати зобов’язання щодо відходів упаковки для населених пунктів, з якими жодна організація не уклала договір;
5) посередництво при вирішенні питань передачі зобов’язань при припиненні діяльності або ліквідації ОРВВ;
6) організація спільних національних інформаційних кампаній;
7) вирішення інших питань щодо спільного виконання зобов’язань.
Стаття 33. Аудит діяльності ОКРВВ та ОІРВВ
1) річний звіт за попередній рік подається не пізніше 31 березня наступного за звітнім року;
2) у разі виключення з реєстру, звіти подаються у місячний термін після припинення діяльності.
Стаття 34. Взаємодія органів місцевого самоврядування з організаціями розширеної відповідальності виробників
ОРВВ також зобов’язується відшкодовувати обґрунтовані витрати що виникли в процесі виконання договору (підвищення мінімальної з/п, перегляд умов колективного договору, соціальних зобов’язань суб’єктів господарювання).
РОЗДІЛ VI
РЕЄСТРАЦІЯ ТА ЗВІТНІСТЬ
Стаття 35. Реєстрація виробників та ОРВВ у реєстрах
1) для виробників упаковки та товарів в упаковці:
– назва компанії, код ЄДРПОУ, ІПН;
– торгові марки під якими виробник працює в Україні;
– контактна інформація та контактна особа;
– тип упаковки що вводиться в обіг виробником;
– інформація щодо порядку виконання зобов’язань (ОКРВВ чи ОІРВВ).
2) для ОКРВВ та ОІРВВ:
– назва ОКРВВ/ОІРВВ, код ЄДРПОУ, ІПН;
– контактна інформація та контактна особа;
– тип упаковки щодо якої виконуються зобов’язання;
– перелік виробників, які є членами ОКРВВ із зазначенням їх реєстраційних номерів у Реєстрі виробників продукції, на які поширюються системи розширеної відповідальності виробника.
Розмір плати за реєстрацію і перебування у реєстрах, та порядок її використання встановлюється Кабінетом Міністрів України.
1) реєстраційна форма заповнена не повністю;
2) виявлення у реєстраційній формі недостовірної інформації;
3) для ОКРВВ чи ОІРВВ – відсутність реєстрації як неприбуткової організації відповідно до вимог Податкового кодексу України.
У разі відмови у реєстрації, реєстрант може повторно подати реєстраційну форму (заяву) після усунення виявлених недоліків.
Стаття 36. Підстави для виключення з реєстру
1) подання виробником, ОКРВВ чи ОІРВВ заяви про виключення;
2) невиконання ОКРВВ чи ОІРВВ мінімальних цільових показників зі збирання відходів упаковки, визначених у Додатку 2 до цього Закону, протягом трьох попередніх звітних років;
3) невиконання ОКРВВ або ОІРВВ мінімальних цільових показників ефективності оброблення та підготовки до повторного використання протягом трьох років;
4) ненадання виробниками, ОКРВВ, ОІРВВ або суб’єктами господарювання у сфері управління відходами звітної інформації до інтегрованої інформаційної системи більше одного року;
5) отримання повідомлення від ОКРВВ про припинення членства окремого виробника.
Стаття 37. Надання звітності виробниками та ОРВВ
1) кількості упаковки та товарів в упаковці за категоріями, розміщеної на ринку усіма членами ОКРВВ;
2) кількість зібраних відходів упаковки за категоріями;
3) кількість перероблених відходів упаковки за категоріями;
4) виконання мінімальних цільових показників зі збирання та ефективності оброблення або підготовки до повторного використання;
5) перелік укладених договорів із суб’єктами господарювання у сфері управління відходами, дистриб’юторами та органами місцевого самоврядування;
6) перелік місць приймання або пунктів збирання відходів упаковки в областях, містах Києві і Севастополі;
7) документи, які підтверджують експортування відходів упаковки та документи від підприємства, яке здійснило їх оброблення, що свідчать про досягнення мінімальних цільових показників ефективності оброблення;
8) проведені інформаційні кампанії;
9) фінансовий звіт;
10) перелік членів ОКРВВ ;
11) суму внесків, сплачених членами ОКРВВ за категоріями упаковки.
1) кількості упаковки та товарів в упаковці за категоріями, розміщеної на ринку;
2) кількість зібраних відходів упаковки за категоріями;
3) кількість перероблених відходів упаковки за категоріями;
4) виконання мінімальних цільових показників зі збирання та ефективності оброблення або підготовки до повторного використання;
5) перелік укладених договорів із суб’єктами господарювання у сфері управління відходами, дистриб’юторами та органами місцевого самоврядування;
6) перелік місць приймання або пунктів збирання відходів упаковки в областях, містах Києві і Севастополі;
7) документи, які підтверджують експортування відходів упаковки та документи від підприємства, яке здійснило їх оброблення, що свідчать про досягнення мінімальних цільових показників ефективності оброблення;
8) проведені інформаційні кампанії;
9) фінансовий звіт.
1) річний звіт за попередній рік подається не пізніше
31 травня наступного за звітним року;
2) звіти під час завершення діяльності або виключення з Реєстру подаються у протягом 3 місяців.
Стаття 38. Інформація яка оприлюднюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління відходами
маса упаковки та товарів в упаковці, розміщених на ринку у попередньому році за категоріями;
маса зібраних та оброблених відходів упаковки за категоріями;
виконання ОКРВВ та ОІРВВ мінімальних цільових показників зі збирання та оброблення.
Стаття 39. Відповідальність за невиконання мінімальних цільових показників зі збирання та ефективності оброблення та підготовки до повторного використання відходів упаковки
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
відповідно до компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
ДОДАТОК 1.
Критерії для визначення упаковки.
Визначення «упаковка» надалі ґрунтується на наступних критеріях:
Упаковка:
Не є упаковкою:
Упаковка що розроблена та призначена для наповнення у момент продажу:
Не є упаковкою:
Упаковка:
Частина упаковки:
Не є упаковкою:
Предмети, перелічені у Додатку I, є наочними прикладами застосування цих критеріїв.
ДОДАТОК 2.
Мінімальні цільові показники зі збирання відходів упаковки
Рік | Введення в обіг на ринку (В) | Дані по збиранню
(З) |
Розрахунок показника по збиранню
(ПЗ) |
Показник по збиранню (ПЗ), % |
X (рік набрання чинності Законом) | ||||
X +1 | Перший рік В1 | – | ||
X+2 | Другий рік В2 | – | ||
X+3 | Третій рік В3 | Збирання на 3 році (З3) | ПЗ3=[3*З3/(В1+В2+В3)]*100 | 30 |
X+4 | Четвертий рік В4 | Збирання на 4 році (З4) | ПЗ4=[3*З4/(В2+В3+В4)]*100 | 35 |
X+5 | П’ятий рік (В5) | Збирання на 5 році (З5) | ПЗ5=[3*З5/(В3+В4+В5)]*100 | 40 |
X+6 | Шостий рік (В6) | Збирання на 6 році (З6) | ПЗ6=[3*З6/(В4+В5+В6)]*100 | 45 |
X+7 | Сьомий рік (В7) | Збирання на 7 році (З7) | ПЗ7=[3*З7/(В5+ В6+В7)]*100 | 50 |
X+8 | Восьмий рік (В8) | Збирання на 8 році (З8) | ПЗ8=[3*З8/(В6+В7+В8)]*100 | 55 |
X+9 | Дев’ятий рік (В9) | Збирання на 9 році (З9) | ПЗ9 =[3* З9/( В7+В8+В9)]*100 | 60 |
X+10 | Десятий рік (В 10) | Збирання на 10 році (З 10) | ПЗ10=[3*З10/(П8+П9+П10)]*100 | 65 |
X+n | Введення в обіг у поточному році n | Збирання у поточному році n | ПЗn = [3*Зn/(Вn-2+Вn-1+Вn)]*100 |
ДОДАТОК 3.
Маркування упаковки
Система нумерації і скорочень для пластмас
Матеріал | Абревіатури | Номери |
Поліетилентерефталат | PET | 1 |
Поліетилен високої щільності | HDPE | 2 |
Полівінілхлорид | PVC | 3 |
Поліетилен низької щільності | LDPE | 4 |
Поліпропілен | PP | 5 |
Полістирол | PS | 6 |
7
8 |
||
9 | ||
10 | ||
11 | ||
12 | ||
13 | ||
14 | ||
15 | ||
16 | ||
17 | ||
18 | ||
19 |
Система нумерації і скорочень для паперу і картону
Матеріал | Абревіатура | Номери |
Гофрований картон | PAP | 20 |
Негофрований картон | PAP | 21 |
Папір | PAP | 22 |
23 | ||
24 | ||
25 | ||
26 | ||
27 | ||
28 | ||
29 | ||
30 | ||
31 | ||
32 | ||
33 | ||
34 | ||
35 | ||
36 | ||
37 | ||
38 | ||
39 |
Система нумерації і скорочень для металів
Матеріал | Абревіатура | Номери |
Сталь | FE | 40 |
Алюміній | ALU | 41 |
42 | ||
43 | ||
44 | ||
45 | ||
46 | ||
47 | ||
48 | ||
49 |
Система нумерації і скорочень для деревних матеріалів
Матеріал | Абревіатура | Номери |
Дерево | FOR | 50 |
Пробка | FOR | 51 |
52 | ||
53 | ||
54 | ||
55 | ||
56 | ||
57 | ||
58 | ||
59 |
Система нумерації і скорочень для текстильних матеріалів
Матеріал | Абревіатура | Номери |
Бавовна | TEX | 60 |
Джут | TEX | 61 |
62 | ||
63 | ||
64 | ||
65 | ||
66 | ||
67 | ||
68 | ||
69 |
Система нумерації і скорочень для скла
Матеріал | Абревіатура | Номери |
Безбарвне скло | GL | 70 |
Зелене скло | GL | 71 |
Коричневе скло | GL | 72 |
73 | ||
74 | ||
75 | ||
76 | ||
77 | ||
78 | ||
79 |
Система нумерації і скорочень для композитів
Матеріал | Абревіатура ([1]) | Номери |
Папір і картон / різні метали | 80 | |
Папір і картон / пластмаса | 81 | |
Папір і картон / алюміній | 82 | |
Папір і картон / біла жерсть | 83 | |
Папір і картон / пластмаса / алюміній | 84 | |
Папір і картон / пластмаса / алюміній / біла жерсть | 85 | |
86
87 88 |
||
89 | ||
Пластмаса / алюміній | 90 | |
Пластмаса / біла жерсть | 91 | |
Пластмаса / різні метали | 92 | |
93 | ||
94 | ||
Скло / пластмаса | 95 | |
Скло / алюміній | 96 | |
Скло / біла жерсть | 97 | |
Скло / різні метали | 98 | |
99 |
[1] Композити: С плюс скорочення, що відповідаю домінуючому матеріалу (C/ ).
Інформаційне повідомлення про проведення публічного громадського обговорення