Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо приведення законодавства у відповідність до Закону України «Про адміністративні послуги»

25.07.2018

ПРОЕКТ

 

 

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законів України щодо приведення законодавства у відповідність до Закону України

«Про адміністративні послуги»

Верховна Рада України постановляє:

 

І. Внести зміни до таких законів України:

 

1. У Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 36, ст. 524, 1994 р., № 24, ст. 182; 1997, № 12, ст. 100; 1998, № 10 ст.36, 2003 р., № 30, ст. 247; 2005 р., № 16, ст. 258; 2006 р., № 22, ст. 184; 2008 р., № 46, ст. 323; 2011 р.,
№ 4, ст.22; 2011 р., № 29, ст. 272; 2012 р., № 19-20, ст. 167):

  • у статті 8:

 

назву викласти у такій редакції:

 

«Стаття 8. Організація проведення приватизації державного житлового фонду»;

 

частину восьму виключити;

 

  • доповнити Закон статтею 8-1 такого змісту:

 

«Стаття 8-1. Видача свідоцтва про право власності на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку

 

  1. Громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім’ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку, звертається в орган приватизації (безпосередньо або через центр надання адміністративних послуг), де одержує бланк заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері житлово-комунального господарства.

У заяві зазначаються відомості про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім’ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні у гуртожитку, а також про наявність/відсутність у власності житла (для громадян, які проживають у гуртожитку).

 

  1. Громадянин подає до органів приватизації такі документи:

 

заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку;

копії документів, що підтверджують особу громадянина та громадянство України, який подає заяву та всіх членів його сім’ї (для осіб, які не досягли 14 років, свідоцтва про народження), які проживають разом з ним, та оригінали;

копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім’ї, які проживають разом з ним (крім випадків коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), та оригінал;

копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім’ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили), та оригінал;

 

технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок – технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;

 

копію ордера на жиле приміщення або ордер на жилу площу в гуртожитку і копію цього документа та оригінал;

 

документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім’ї, які проживають разом з ним, житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

документ, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності) і копію цього документа;

заява-згода тимчасово відсутніх членів сім’ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку.

 

Громадяни, які проживають у гуртожитку, крім документів, передбачених цією статтею, до заяви також додають:

 

витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у власності житла;

 

копію договору найму жилого приміщення та/або копію договору оренди житла;

 

довідку з медичного закладу про відсутність захворювання на туберкульоз.

 

Оригінали документів повертаються особі після прийняття заяви до розгляду.

 

Відомості, зазначені у заяві, перевіряються органом приватизації  шляхом доступу до інформаційних систем або баз даних або через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.

  1. За малолітніх та неповнолітніх членів сім’ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або опікуни. Згоду на участь дітей у приватизації вони засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвищ дітей.

Від імені громадян, визнаних недієздатними, заява подається опікуном або представником органу опіки та піклування. До заяви додається рішення про призначення опікуна такій особі або документи, які підтверджують повноваження представника органу опіки та піклування.

  1. Результатом приватизації є видача свідоцтва про право власності на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку.

Послуга видачі свідоцтва про право власності на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку є платною.

За видачу свідоцтва про право власності на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку справляється адміністративний збір у розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

 

  1. Граничний строк розгляду органом приватизації заяви на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку не може

 

перевищувати 30 календарних днів з дня подання громадянином відповідних документів.

 

  1. Підставами для відмови громадянинові у видачі свідоцтва про право власності на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку є:

 

квартира (будинок), жиле приміщення у гуртожитках не підлягають приватизації відповідно до статті 2 цього Закону;

 

громадянин, який подав заяву на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, та члени його сім’ї не належать до категорії громадян, на яких поширюється Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»;

 

жиле приміщення розташоване у гуртожитку, на який не поширюється сфера дії Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»;

 

жиле приміщення розташоване у гуртожитку, який не перебуває у власності територіальної громади;

 

відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про передачу житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»;

 

громадянин та члени його сім’ї повністю використали право на безоплатну приватизацію в межах номінальної вартості житлового чеку;

 

є обтяження щодо об’єкта приватизації;

 

у поданих документах виявлено недостовірні відомості;

 

заявником подано неповний пакет документів, передбачений цією статтею.

 

  1. Свідоцтво про право власності на квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку підлягає обов’язковій державній реєстрації прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

 

  1. У Законі України «Про поховання та похоронну справу» (Відомості Верховної Ради України, 2004, № 7, ст. 47; 2005, № 4, ст. 105; 2006, № 22, ст. 197; 2009, № 25, ст. 309):

 

  • статтю 21 викласти у такій редакції:

 

«Стаття 21. Перепоховання останків померлих

 

Перепоховання останків померлих допускається за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради населеного пункту, на території якого поховані останки померлого, на підставі письмового звернення особи, яка має намір здійснити перепоховання, з обґрунтуванням причин перепоховання; погодження з користувачем (власником) місця для поховання в разі, коли така особа не є користувачем (власником) місця для поховання померлого, якого планується перепоховати; висновку органу виконавчої влади у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, копії свідоцтва про смерть; погодження з виконавчим органом сільської, селищної, міської ради населеного пункту, на території якого розташоване кладовище, де планується здійснити перепоховання останків померлого, на поховання останків на такому кладовищі.

Висновок про допустимість та умови перепоховання померлого надається безоплатно в місячний термін органом виконавчої влади у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, на основі письмової заяви особи, яка має намір здійснити перепоховання та письмової згоди користувача (власника) місця для поховання (у разі наявності), та свідоцтва про смерть.

Рішення про поховання останків на кладовищі приймається безоплатно в місячний термін виконавчим органом сільської, селищної, міської ради населеного пункту, на території якого розташоване кладовище, де планується здійснити перепоховання останків померлого.

Рішення про перепоховання останків померлих може прийматися у разі:

загрози постійних затоплень, підтоплень, зсувів, після землетрусів та інших стихійних лих;

коли місце поховання або місце для поховання померлого є несанкціонованим;

обґрунтованої необхідності переміщення останків померлих з окремих могил для їх перепоховання в інші могили. Перепоховання останків померлих може здійснюватися в інших випадках згідно із законом.

За результатами розгляду поданих документів виноситься рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради населеного пункту, на території якого поховані останки померлого, про перепоховання останків померлого на інше місце поховання, а в разі відсутності підстав для проведення такого перепоховання особі, яка звернулася щодо перепоховання померлого, видається письмова відмова.

Рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради про перепоховання останків померлих приймається безоплатно у місячний термін з дати реєстрації у виконавчому органі сільської, селищної, міської ради письмового звернення особи, яка має намір здійснити перепоховання. Перепоховання останків померлих здійснюється за рахунок особи, яка звернулася щодо перепоховання померлого.”;

 2)    статтю 25 викласти в такій редакції:

«Стаття 25. Місця для поховання

За зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов’язалася поховати померлого, на території місця поховання безоплатно виділяється місце для поховання (місце родинного поховання) померлого відповідно до порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Місце для поховання виділяється виконавцю волевиявлення померлого, або особі, яка зобов’язалася поховати померлого, а в разі смерті такої особи або її відмови від догляду за могилою, передається іншому родичу.

Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого, або особі, яка зобов’язалася поховати померлого, як користувачу (власнику) місця поховання (місця родинного поховання) виконавчим органом сільської, селищної, міської ради безоплатно в термін до п’ятнадцяти календарних днів з дати реєстрації письмового звернення особи до відповідного органу видається свідоцтво про поховання, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Зазначене свідоцтво дає право його пред’явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (місця родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснення інших дій, пов’язаних з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству.

Для отримання свідоцтва про поховання померлого на відведеному місці для поховання (місці родинного поховання) виконавець волевиявлення померлого або особа, яка зобов’язалася поховати померлого, подає виконавчому органові сільської, селищної, міської ради такі документи:

заяву;

копію свідоцтва про смерть похованого;

копію паспорта особи, яка здійснила поховання.

Підставами для відмови у видачі свідоцтва про поховання є подання виконавцем волевиявлення померлого або особою, яка взяла на себе зобов’язання поховати померлого, неповного пакета документів, необхідних для одержання свідоцтва про поховання згідно з установленим цим законом переліком або виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

У межах, визначених для могили (місця родинного поховання), користувач (власник) місця для поховання на підставі свідоцтва про поховання може встановити намогильну споруду, склеп за індивідуальним замовленням.

Намогильні споруди, склепи, що встановлюються на могилі, повинні відповідати критеріям, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Встановлені намогильні споруди, склепи реєструються виконавчим органом сільської, селищної, міської ради у книзі обліку намогильних споруд, склепів, форму якої затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Забороняється здійснювати поховання (підпоховання) померлих без згоди користувача (власника) місця для поховання (місця родинного поховання), а в разі смерті такої особи — іншим родичем в установленому порядку.

Утримання та збереження в санітарному стані могил, місць родинного поховання, колумбарних ніш, намогильних споруд і склепів здійснюється користувачами (власниками) місця для поховання (місця родинного поховання) за власний рахунок.

Ритуальні служби вносять на розгляд виконавчим органам сільської, селищної, міської ради пропозиції щодо поліпшення благоустрою території місць поховання.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують проведення інвентаризації діючих та закритих місць поховання з виявленням користувачів (власників) місця для поховання, щодо яких може бути припинено право користування місцем для поховання (місцем родинного поховання) у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.”.

  1. У Законі України «Про благоустрій населених пунктів» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 49, ст. 517; 2011 р., № 34, ст. 343; 2012 р., № 29, ст. 345; 2013 р., № 8, ст. 75; 2014, № 1, ст. 4; 2017, № 9, ст. 68):

1) у статті 261:

у тексті слова «видача дубліката» у всіх відмінках та числах виключити;

після абзацу четвертого частину першу доповнити новим абзацом такого змісту:

«підприємствами для утримання об’єктів благоустрою державної та комунальної власності, балансоутримувачами об’єктів благоустрою.»;

у зв’язку з цим абзац п’ятий частини першої вважати відповідно абзацом шостим;

після частини другої доповнити частиною третьою такого змісту:

«Дозвіл на порушення об’єктів благоустрою видається адміністратором у центрі надання адміністративних послуг на підставі письмової заяви за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України.

Заява про одержання (переоформлення, анулювання) дозволу на порушення об’єктів благоустрою подається суб’єктом господарювання (уповноваженим ним органом або особою):

у паперовій формі особисто або поштовим відправленням – до адміністратора;

в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – портал електронних сервісів), оформлена згідно з вимогами законів у сфері електронних документів, – до дозвільного органу.

Якщо документи подаються особисто, пред’являється документ, що підтверджує особу та підтверджує громадянство України, тимчасове посвідчення громадянина України або документ, що підтверджує особу іноземця.

У разі подання документів представником додатково подається документ, що засвідчує його повноваження.

Документи в електронній формі подаються суб’єктом господарювання (уповноваженим ним органом або особою) через портал електронних сервісів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.».

Частину шосту викласти в такій редакції:

«6. Відмова у видачі дозволу видається заявнику в письмовій формі з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу.

Підставою для відмови у видачі дозволу є:

невідповідність поданої суб’єктом господарювання заяви вимогам законодавства;

виявлення недостовірних відомостей у поданій заяві.».

Частину восьму викласти в такій редакції:

«8. Дозвіл може бути анульовано виконавчим органом відповідної сільської, селищної, міської ради у разі:

звернення суб’єкта господарювання із заявою про анулювання дозволу;

наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом;

наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.».

Частину десяту виключити.

У зв’язку з цим частини третю-одинадцяту вважати відповідно частинами восьмою-п’ятнадцятою;

2) у статті 28:

частину третю викласти в такій редакції:

«3. Видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, на підставі дозволу (ордера) на видалення зелених насаджень, що надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради. Підставою для видачі такого дозволу є заява з обґрунтуванням причини (необхідності) юридичної чи фізичної особи, у тому числі фізичної особи – підприємця, про видалення зелених насаджень.

Після отримання такої заяви виконавчий орган сільської, селищної, міської ради для визначення стану зелених насаджень та їх відновної вартості утворює відповідну комісію, до складу якої входять представники заявника, власника або користувача земельної ділянки, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також у разі необхідності – підприємства для утримання об’єктів благоустрою державної та комунальної власності, балансоутримувача об’єкта благоустрою, на якому розташовані зелені насадження.

Під час формування складу комісії виконавчий орган сільської, селищної, міської ради протягом двох днів після надходження заяви надсилає запити до власника або користувача земельної ділянки, підприємства для утримання об’єктів благоустрою державної та комунальної власності, балансоутримувача об’єкта благоустрою, на якому розташовані зелені насадження, щодо участі в її роботі.

Заінтересовані організації в п’ятиденний термін після отримання запиту в письмовій формі повідомляють виконавчий орган сільської, селищної, міської ради щодо включення свого представника до складу комісії.

Після надходження повідомлень компетентний орган протягом трьох днів затверджує склад комісії. У разі надходження повідомлень про відмову від участі представників заінтересованих організацій склад комісії затверджується без таких представників.

У процесі визначення стану зелених насаджень та відновної вартості зелених насаджень, які видаляються на підставі одного з документів, визначених частиною першою статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», до складу комісії включають фізичну особу або представника суб’єкта господарювання, що має намір щодо забудови території.

Комісія у п’ятиденний строк після затвердження її складу визначає стан зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, та їх відновну вартість та складає акт обстеження тих насаджень, що підлягають видаленню, за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

У разі знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев комісія під час визначення стану зелених насаджень з’ясовує причину набуття деревами такого стану, про яку зазначається в складеному комісією акті.

Кожному із членів комісії та заявнику надається по одному примірнику акта, один примірник у триденний термін надсилається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі відсутності їх представника у складі комісії).

Голова комісії в п’ятиденний термін готує проект рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради про видалення зелених насаджень, в якому зазначаються дані про кількість зелених насаджень, що підлягають видаленню і що залишаються на земельній ділянці.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради у місячний строк після отримання зазначеного проекту приймає рішення про видалення зелених насаджень і наступного дня видає заявнику його копію для оплати відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню.

Після подання заявником документа про сплату відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради в одноденний термін безкоштовно видає заявнику дозвіл (ордер) на видалення зелених насаджень.

Підставами для відмови у видачі заявнику дозволу (ордера) на видалення зелених насаджень є:

несплата або сплата в неповному обсязі відновної вартості зелених насаджень;

недотримання форми заяви на видалення зелених насаджень, затвердженої Кабінетом Міністрів України;

виявлення недостовірних відомостей в поданій заяві.

Переоформлення дозволу (ордера) на видалення зелених насаджень здійснюється безоплатно на підставі заяви юридичної чи фізичної особи в п’ятиденний термін.

У разі якщо право виконання робіт щодо видалення зелених насаджень передано іншій особі, дозвіл підлягає переоформленню.

Не потребує отримання дозволу (ордера) на видалення зелених насаджень виконання робіт на підставі одного з документів, визначених частиною першою статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та у випадках, передбачених частинами четвертою – шостою цієї статті. Відновна вартість зелених насаджень у таких випадках сплачується до прийняття об’єкта в експлуатацію. Розмір відновної вартості видалених зелених насаджень зменшується на суму, передбачену в проектній документації на озеленення території.»;

після частини третьої доповнити частинами четвертою – сьомою такого змісту:

«4. Видалення аварійних, сухостійних і фаутних дерев на об’єкті благоустрою здійснює балансоутримувач на підставі акта обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, який складається комісією, утвореною виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, в порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті.

Послуга з обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, та акт обстеження зелених насаджень надаються заявнику на безоплатній основі.

Підставою для відмови у наданні заявнику акта обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, є виявлення недостовірних відомостей у поданій заяві або недотримання форми заяви, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

  1. Видалення зелених насаджень на території меморіального комплексу та кладовищі здійснюється за рішенням підприємства для утримання об’єктів благоустрою державної та комунальної власності, балансоутримувача об’єкта благоустрою без сплати їх відновної вартості.
  2. Видалення зелених насаджень на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності, та на присадибній ділянці здійснюється за рішенням власника (користувача) земельної ділянки без сплати їх відновної вартості.».

У зв’язку з цим частини четверту – сьому вважати відповідно частинами сьомою – десятою;

3) у статті 35:

в частині другій слова «погоджується в установленому порядку та» виключити.

  1. У Законі України «Про житловий фонд соціального призначення» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 19-20, ст.159; 2010 р., № 39, ст. 513):
  • у статті 10:

частину першу статті виключити;

абзац четвертий частини другої статті 10 викласти у такій редакції:

«При визначенні середньомісячного сукупного доходу враховується вартість майна, що знаходиться у власності громадянина та членів його сім’ї на момент взяття на соціальний квартирний облік (крім об’єктів нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території, в населених пунктах на лінії зіткнення або на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, громадянин та члени його сім’ї є внутрішньо переміщеними особами).»;

2) статтю 13 викласти у такій редакції:

«Стаття 13. Взяття громадян на соціальний квартирний облік

  1. Соціальний квартирний облік ведеться відповідними органами місцевого самоврядування за місцем проживання громадян.

Соціальний квартирний облік дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які досягли 16 років, осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які мають право на отримання квартир, садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення, здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування за місцем походження або проживання дітей такої категорії до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, для зазначеної категорії дітей та осіб, які перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб, – за місцем обліку після набуття ними повної цивільної дієздатності відповідно до закону.

Внутрішньо переміщені особи беруться на соціальний квартирний облік відповідними органами місцевого самоврядування за місцем перебування на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, при цьому члени сім’ї внутрішньо переміщеної особи беруться на соціальний квартирний облік разом із нею незалежно від місця такого обліку (за умови, що вони не перебувають на соціальному квартирному обліку за місцем перебування на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб).

Бездомні особи беруться на соціальний квартирний облік відповідними органами місцевого самоврядування у населеному пункті в межах території обслуговування закладом для бездомних осіб, у якому такі особи перебувають на обліку та отримують соціальні послуги.

  1. Взяття громадян на соціальний квартирний облік здійснюється за рішенням органу місцевого самоврядування на підставі їх письмової заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері житлово-комунального господарства.

Недієздатні громадяни беруться на соціальний квартирний облік
за заявою опікунів або органів опіки та піклування.

Взяття на соціальний квартирний облік дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які досягли 16 років, здійснюється
за заявою піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де проживає дитина, або органу опіки та піклування,
а осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, – за їх заявою.

Заява подається до органу місцевого самоврядування безпосередньо або через центр надання адміністративних послуг.

У заяві зазначаються відомості про реєстрацію місця проживання та/або про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та/або про прийняття на обслуговування в закладі для бездомних осіб громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім’ї.

У заяві про взяття на соціальний квартирний облік дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, особи з їх числа також зазначаються відомості про те, що дитина-сирота, дитина, позбавлена батьківського піклування, особа з їх числа не перебуває на соціальному квартирному обліку за місцем її проживання.

  1. До заяви про взяття громадянина на соціальний квартирний облік додаються такі документи:

копії документів, що підтверджують особу громадянина та громадянство України, який подає заяву та всіх членів його сім’ї (для осіб, які не досягли 14 років, свідоцтва про народження), які проживають разом з ним, та оригінали;

копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім’ї, які проживають разом з ним (крім випадків коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), та оригінал;

копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім’ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили), та оригінали;

довідку про свої доходи та довідки про доходи членів своєї сім’ї
за попередній рік, отримані ними в грошовій формі з будь-яких джерел як на території України, так і за її межами;

відомості про вартість майна, що перебувало та перебуває у його власності та власності членів його сім’ї за останні п’ять років.

Особи, які мають право на позачергове та першочергове забезпечення соціальним житлом до заяви про взяття на соціальний квартирний облік додають документи, що підтверджують їх належність до категорій осіб, визначених статтями 11 та 12 цього Закону, і копії цих документів.

До заяви про взяття на соціальний квартирний облік дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, особи з їх числа до заяви також додається документ, що підтверджує статус дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, особи з їх числа і копія цього документу.

Оригінали документів повертаються особі після прийняття заяви до розгляду.

Відомості, зазначені у заяві, перевіряються органом місцевого самоврядування шляхом доступу до інформаційних систем або баз даних або через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.

  1. Граничний строк розгляду заяви про взяття на соціальний квартирний облік громадян не може перевищувати 30 календарних днів з дня подання громадянином заяви та відповідних документів.
  1. Громадянинові може бути відмовлено у взятті на соціальний квартирний облік у разі подання документів:

у неповному обсязі відповідно до частини другої цієї статті;

які містять виправлення;

що не підтверджують можливість визнання у встановленому порядку громадянина таким, що потребує надання соціального житла;

які містять недостовірні відомості, що встановлено відповідним органом місцевого самоврядування.

  1. Повідомлення про відмову у взятті громадянина на соціальний квартирний облік надсилається не пізніше п’яти робочих днів після прийняття такого рішення.
  1. Відмова у взятті громадянина на соціальний квартирний облік може бути оскаржена в судовому порядку.»;

3)    статтю 18 виключити;

  • статтю 22 викласти у такій редакції:

«Стаття 22. Надання громадянам житла з житлового фонду соціального призначення

  1. Підставою для надання соціального житла громадянинові та членам його сім’ї, що перебувають разом з ним на обліку, є рішення органу місцевого самоврядування, який веде облік, за умови підтвердження громадянином підстав для отримання такого житла.

Надання соціального житла громадянинові та членам його сім’ї, що перебувають разом з ним на обліку, здійснюється у порядку черговості (позачергово, першочергово або в порядку загальної черги).

  1. Рішення про надання жилого приміщення є підставою для укладення договору найму соціального житла.
  1. Орган місцевого самоврядування не пізніше ніж три робочі дні з дати виявлення жилого приміщення, жилого будинку з фонду житла соціального призначення, що звільнилося, письмово повідомляє про це громадянина, що перебуває на обліку і має право на його отримання, із зазначенням переліку документів, які необхідно подати для підтвердження такого права, та строку їх подання.
  1. 4. Для підтвердження права на отримання соціального житла громадянин повинен подати відомості і документи, передбачені частинами другою і третьою статті 13 цього Закону.

Особи, які проживали в соціальному гуртожитку, для підтвердження права на отримання іншого соціального житла, крім відомостей і документів, передбачених частинами другою і третьою статті 13 цього Закону, подають також акт приймання-здачі житла у такому гуртожитку.

  1. Соціальне житло надається для всіх членів сім’ї громадянина, що разом з ним перебувають на соціальному квартирному обліку, а також для дітей, що народилися після взяття громадянина на соціальний квартирний облік, і його дружини (чоловіка), яка (який) були пізніше включені
    до облікової справи як такі, що мають право на отримання соціального житла.

Особам похилого віку, багатодітним сім’ям та окремим категоріям осіб з інвалідністю і хворим за висновком лікувально-профілактичного закладу та на їх прохання жилі приміщення надаються на нижніх поверхах або в будинках, обладнаних ліфтами. Порядок видачі та форма зазначених висновків установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

  1. Під час прийняття рішення про надання соціального житла громадянинові, який сам чи члени сім’ї якого, що проживають разом з ним, мають у власності або користуванні жиле приміщення, але відповідно
    до закону потребують поліпшення житлових умов, ураховується площа такого жилого приміщення (крім житла, розташованого на тимчасово окупованій території, в населених пунктах на лінії зіткнення або на території, якій органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень).

Порядок передачі жилого приміщення, що перебуває у власності або користуванні громадянина чи членів його сім’ї, органу місцевого самоврядування встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері житлово-комунального господарства.

  1. На прохання громадянина, що перебуває на обліку, якщо надійшла його черга на отримання соціального житла або він користується правом на позачергове чи першочергове отримання такого житла, може бути ухвалено рішення про надання:

двом чи більше окремим громадянам у спільне користування жилого приміщення, яке відповідає встановленим вимогам, але збудовано для однієї сім’ї;

одному громадянинові жилого приміщення, яке відповідає установленим вимогам, але за розміром менше необхідного, згідно з нормами забезпечення соціальним житлом, із збереженням права перебування на обліку.

  1. У разі прийняття рішення про надання соціального житла орган місцевого самоврядування не пізніше ніж сім робочих днів вручає (надсилає) громадянинові копію (витяг) з рішення з повідомленням у якому зазначаються:

найменування, адреса та контактні телефонні номери юридичної особи, що виступає наймодавцем у договорі найму, і режим її роботи;

прізвище, ім’я, по батькові та контактні телефонні номери посадових осіб наймодавця, уповноважених здійснювати зв’язок з наймачами;

строк, протягом якого повинен бути укладений договір найму.».

 II. Прикінцеві положення 1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування. 2. Кабінету Міністрів України до набрання чинності цим Законом: забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, передбачених цим Законом, а також перегляд нормативно-правових актів з метою приведення їх у відповідність до цього Закону.             

Голова Верховної Ради України

Інформаційне повідомлення про проведення публічного громадського обговорення

Повернутися вгору