Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення сфери поховання»

03.01.2020

ПРОЕКТ

Закон України

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо удосконалення сфери поховання
__________________________________________________

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

  1. У статті 297 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25—26, ст. 131):

1) у назві статті слово “іншим” замінити словами “колумбарною нішею,”;

2) частину першу викласти в такій редакції:

“1. Наруга над могилою, колумбарною нішею, місцем поховання, над тілом (останками), померлого або над урною з прахом померлого, а також незаконне заволодіння тілом (останками) померлого, урною з прахом померлого, предметами, що містяться на (в) могилі, колумбарній ніші, на тілі (останках) померлого, перешкоджання ритуальній процесії (виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов’язалася поховати померлого) або недопущення потрапляння родичів та/або знайомих померлого, надавачів ритуальних послуг на місце поховання, де повинне здійснюватися поховання померлого, —

караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

3) доповнити частиною другою такого змісту:

  1. Використання споруд на території місць поховань, що призначені для організації поховання померлих відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству, в інших цілях, не пов’язаних з похованням померлих, чи самовільне використання намогильних споруд, склепів, урн з прахом, могил або вчинення інших дій, що мали на меті зневажити пам’ять про померлого відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству, продемонструвати зневажливе ставлення до місця для поховання, —

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до чотирьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.”.

У зв’язку з цим частини другу — четверту вважати відповідно частинами третьою — п’ятою.

  1. У Законі України “Про поховання та похоронну справу” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 7, ст. 47 із наступними змінами):

1) статтю 2 викласти в такій редакції:

“Стаття 2. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

біопоховання — вид поховання померлого, що передбачає використання матеріалів, які розкладаються протягом п’яти років, місце розташування якого не містить намогильних споруд, а облаштовується інформаційною табличкою;

благоустрій місця для поховання — дії, пов’язані з утриманням та збереженням в санітарному стані могил, місць родинного поховання, колумбарних ніш, намогильних споруд;

волевиявлення особи щодо ставлення до її тіла після смерті — бажання, виражене в усній (у присутності свідків) або в письмовій формі, завірене в установленому законодавством порядку;

виконавець волевиявлення померлого – особа, яка здійснює поховання померлого згідно з волевиявленням останнього, або чоловік (дружина), батьки (усиновителі), діти, сестра, брат, дід або баба, онук (правнук), інша особа, яка зобов’язалася поховати померлого (в разі якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого);

кладовище — відведена в установленому законом порядку земельна ділянка, обладнана інженерними спорудами, на території якої здійснюється поховання померлих шляхом закопування в могилі труни з тілом померлого або урни з прахом померлого;

колумбарій — інженерна споруда, призначена для поховання урн із прахом померлих шляхом їх розміщення у колумбарних нішах;

колумбарні ніші — спеціально обладнані місця на колумбарії для поховання урн із прахом померлих;

користувач (власник) місця для поховання (місця для родинного поховання) — особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці для поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого, свідоцтво про поховання;

крематорій — спеціальна інженерна споруда з устаткуванням, призначеним для спалювання трун із тілами померлих;

кремація — спалювання труни з тілом померлого для подальшого вшанування праху померлого відповідно до звичаїв і традицій, що не суперечать законодавству;

місце поховання — кладовище, колумбарій;

місце почесного поховання — спеціально відведена земельна ділянка (сектор) на території кладовища або колумбарію чи за його межами, призначена для організації та здійснення почесних поховань;

місце біопоховання — відокремлена частина земельної ділянки, розташована на території кладовища, парку, скверу, лісопарку, іншої зеленої зони, відведена виключно для здійснення біопоховань;

місце для поховання — могила або колумбарна ніша;

могила — місце для поховання померлих, де похована труна з тілом померлого чи урна з прахом, на кладовищі, у колумбарії або в іншій будівлі чи споруді;

місце для подвійного поховання — місце для поховання труни з тілом померлого на кладовищі та одне додаткове місце для майбутнього поховання, що виділяється одому з таких родичів померлого: батькам, чоловікові або дружині, дітям;

місце для родинного поховання — місце для поховання труни з тілом або урни з прахом померлого на кладовищі або колумбарії та додаткові місця для майбутнього поховання, що виділяються родичам померлого;

надавач ритуальних послуг — ритуальна служба або суб’єкт господарювання, що провадить діяльність з надання ритуальних послуг за умови письмового повідомлення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради за місцем надання послуг;

намогильна споруда — предмет ритуальної належності, який є елементом благоустрою місця для поховання та встановлюється на могилі з метою увічнення пам’яті про похованого в могилі;

наруга над могилою, колумбарною нішою:

– самовільне пошкодження, розкопування, руйнування або в інший спосіб знищення споруд, призначених для організації поховання померлих, таких, що використовуються для організації та проведення церемоній прощання з тілом померлого відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству, намогильних споруд, огорож, склепів, урн з прахом, могил;

– самовільне утворення надписів, малюнків, символів або інших зображень на спорудах місць поховань, що використовуються для організації та проведення церемоній прощання з тілом померлого відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству, намогильних спорудах, склепах, урнах з прахом, могилах чи інших місцях для поховання;

наруга над тілом (останками) померлого — вчинення непристойних умисних дій над тілом (останками) померлого, самовільне знімання одягу з тіла (останків) померлого, переміщення в інше місце або розчленування чи знищення тіла (останків) померлого, здійснення акту некрофілії, використання частин похованого тіла з ритуальними чи іншими, не передбаченими законодавством цілями, або вчинення інших дій, що мали на меті зневажити пам’ять про померлого відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству, продемонструвати зневажливе ставлення до місця для поховання;

несанкціоноване місце поховання або місце для поховання — місце поховання або місце для поховання, організоване у невідведеному для цього в установленому законодавством порядку місці;

одинока особа — особа, яка не має працездатних родичів, зобов’язаних за законом її утримувати;

підпоховання — вид ритуальної послуги, пов’язаної із похованням в установленому порядку в існуюче місце для поховання труни з тілом померлого або урни з прахом померлого;

послуги з утримання могили — послуги, пов’язані з доглядом за могилою щодо її санітарного очищення, озеленення, збереження та відновлення;

поховання померлого — комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування місця для поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству;

похоронний дім — спеціально обладнаний заклад, призначений для надання комплексу ритуальних послуг, у тому числі організації та проведення церемоній прощання з тілом померлого відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству, а також реалізації предметів ритуальної належності та послуг із збереження та підготовки тіла померлого до поховання;

почесне поховання — поховання померлих осіб, які мають особливі заслуги в галузі державної, громадської або господарської діяльності, досягнення в галузі науки, культури, освіти, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту;

предмети ритуальної належності — вироби, що пов’язані з організацією та здійсненням поховання, а також благоустроєм місця для поховання;

ритуальні послуги — послуги, пов’язані з організацією поховання та облаштуванням місця для поховання;

склеп — наземна, підземна або частково заглиблена в землю капітальна споруда, призначена для поховання, побудована в межах місця для поховання, відведеного в установленому порядку;

урна з прахом — ємність, призначена для збереження та/або поховання праху померлого;

утримання місця поховання — роботи та послуги, пов’язані з доглядом за кладовищем або колумбарієм з метою їх своєчасного санітарного очищення, озеленення, збереження та відновлення, а також ремонту розташованих в межах місця поховання об’єктів благоустрою.”;

2) у статті 4:

абзац десятий викласти в такій редакції:

“забезпечення збереження місць поховань та додержання принципів еколого-економічної ефективності використання земельних ресурсів під час влаштування та утримання місць поховань;”;

доповнити статтю абзацом такого змісту:

“екорозвиток та екологізація діяльності у сфері поховання.”;

3) статтю 6 доповнити частиною сьомою такого змісту:

“Взяття анатомічних матеріалів здійснюється відповідно до
Закону України “Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині.”;

4) статтю 7 доповнити  частиною другою такого змісту:

“Працівникам правоохоронних органів, органів реєстрації актів цивільного стану, закладів охорони здоров’я забороняється повідомляти надавачам ритуальних послуг адреси місць проживання та/або телефонні номери родичів померлої особи або виконавця волевиявлення померлого, які стали їм відомі під час виконання посадових чи службових обов’язків, із встановленням кримінальної відповідальності за таке розголошення.”;

5) у статті 8:

у частині четвертій слова “санітарних правил, державних стандартів” замінити словами “санітарного законодавства, стандартів”;

частину п’яту доповнити пунктами 51—54 такого змісту:

“51) забезпечують ведення та оприлюднення реєстру надавачів ритуальних послуг, які провадять свою діяльність на відповідній території;

52) вирішують питання про поховання на секторах для почесних поховань на місцях поховань;

53) виявляють несанкціоновані місця поховань і місця для поховань та організовують перепоховання померлих на місця поховання, відведені в установленому законодавством порядку;

54) відповідно до генеральних планів забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації сприяють будівництву крематоріїв різних форм власності з наданням інвесторам права їх подальшої експлуатації;”;

6) у частині першій статті 9 слово “спеціалізовані” виключити:

7) у статті 10:

у першому реченні частини першої слова “ритуальними службами або за договором суб’єктами господарювання інших форм власності” замінити словами “надавачами ритуальних послуг”;

частину третю викласти в такій редакції:

“Надання ритуальних послуг та виготовлення предметів ритуальної належності здійснюється з дотриманням вимог стандартів, інших норм і правил, установлених законодавством, на підставі договору.”;

доповнити статтю частинами четвертою – шостою такого змісту:

“Суб’єкт господарювання, який має намір надавати ритуальні послуги, що входять до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, раз на три роки безоплатно подає виконавчому органу сільської, селищної, міської ради за місцем надання ритуальних послуг письмове повідомлення про початок або продовження діяльності щодо надання таких ритуальних послуг.

До письмового повідомлення про початок або продовження діяльності щодо надання таких ритуальних послуг суб’єкт господарювання додає довідку про наявність штату працівників, матеріально-технічної бази та спеціального транспорту, мінімального розміру статутного фонду (у разі надання таких послуг юридичними особами).

Забороняється перевезення предметів ритуальної належності у відкритому вигляді.”;

8) доповнити Закон статтями 101 і 102 такого змісту:

“Стаття 101. Перевезення тіл померлих

Перевезення тіл померлих до судово-медичних і патологоанатомічних установ центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та місць поховання здійснюється надавачами ритуальних послуг спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.

Виконавці послуги з перевезення тіл померлих та порядок оплати таких послуг за рахунок коштів державного бюджету визначаються у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Стаття 10². Організація діяльності похоронних домів

Похоронні доми можуть створювати виключно юридичні особи, у статутних документах яких передбачені права щодо організації діяльності таких закладів.

Похоронні доми створюються та функціонують з дотриманням обов’язкових містобудівних, екологічних вимог та санітарно-гігієнічних норм. Наявність похоронного дому передбачається проектом планування розміщення місця поховання з урахуванням подальшого розширення його території.

На території похоронних домів категорично забороняється здійснювати медичні процедури із втручанням у тіло померлого і надавати інші послуги, що належать до медичних та згідно із законодавством можуть надаватися виключно судово-медичними та патологоанатомічними установами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Порядок створення та функціонування похоронних домів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.”;

9) в абзаці третьому частини другої статті 11 слова “та довідка про смерть” виключити;

10) статтю 12 викласти в такій редакції:

“Стаття 12. Організація та проведення поховання

Виконавець волевиявлення померлого або особа, яка зобов’язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається до надавача ритуальних послуг з приводу укладення договору на надання ритуальних послуг.

Ритуальні послуги, крім випадків, передбачених законом, надаються за плату згідно з договором, що укладається між виконавцем волевиявлення померлого або особою, яка зобов’язалася поховати померлого та надавачем ритуальних послуг.

Умови договору не повинні суперечити типовому договору, форма якого визначається центральним органом виконавчої влади, що  забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Виконавець може надавати ритуальні послуги, визначені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг. Цей перелік затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Суб’єкти господарювання можуть самостійно на підставі звернення осіб, які зобов’язалися поховати померлого, виготовляти та реалізовувати предмети ритуальної належності, якщо вони відповідають стандартам та затвердженій вартості, де це передбачено законодавством.

Єдину методику визначення вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Вартість послуг та предметів ритуальної належності визначається на принципах:

доступності для кожного громадянина  і рівності правових гарантій;

визначення економічної обґрунтованості, планово-розрахункової собівартості та рентабельності при затвердженні ціни;

відповідальності виконавчих органів сільських, селищних та міських рад та органів виконавчої влади за встановлені ними ціни;

відкритості, доступності та прозорості структури ціни;

оплати тільки тих послуг, що відповідають стандартам та нормативним документам.

Необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, центральні органи виконавчої влади з метою розвитку інвестиційної діяльності сприяють залученню інвестицій для будівництва крематоріїв з наданням інвесторам права їх подальшої експлуатації та утримання згідно з генеральними планами відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням  містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.”;

11) статтю 13 доповнити частинами четвертою – п’ятою такого змісту:

“Допомога на поховання надається на підставі письмового звернення виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов’язалася поховати померлого.

Суб’єктом надання адміністративної послуги з надання допомоги на поховання є виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, на території якого здійснено поховання померлого.

Перелік документів, що додаються до заяви виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов’язалася поховати померлого:

копія паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов’язалася поховати померлого;

копія свідоцтва про смерть померлого.

Заява про надання допомоги на поховання померлого розглядається безоплатно протягом семи робочих днів з дати реєстрації у виконавчому органі сільської, селищної, міської ради населеного пункту, на території якого здійснено поховання померлого.

Така заява може бути подана виконавцем волевиявлення померлого або особою, яка зобов’язалася поховати померлого, протягом шести місяців після смерті особи.

Допомога на поховання виплачується у розмірі, встановленому на день смерті.

Допомога на поховання не виплачується у разі ненадання виконавцем волевиявлення померлого або особою, яка здійснила поховання померлого, письмового звернення в установлений термін або у разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні у відповідній установі (закладі) (крім випадків, коли поховання здійснюється виконавцем волевиявлення померлого або особою, яка зобов’язалася поховати померлого).”;

12) у статті 14:

частину п’яту викласти в такій редакції:

“Витрати на поховання померлих, передбачених пунктом “в“ або “г“ частини першої цієї статті або відшкодування за проведене поховання, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів.”;

доповнити статтю частинами шостою – дванадцятою такого змісту:

“Відшкодування витрат за проведене поховання померлих учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та осіб з інвалідністю внаслідок війни здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів у триденний термін після прийняття рішення про відшкодування витрат на поховання померлих.

Суб’єктом надання адміністративної послуги з відшкодування витрат за проведене поховання померлих є виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, на території якого здійснено поховання померлих учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Перелік документів, необхідних для отримання відшкодування витрат на поховання померлого:

заява виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов’язалася поховати померлого,;

копія паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов’язалася поховати померлого;

копія свідоцтва про смерть померлого;

копія посвідчення або іншого документа, що підтверджує наявність у померлого статусу учасника бойових дій, постраждалого учасника Революції Гідності або осіб з інвалідністю внаслідок війни;

копія договору, укладеного між виконавцем волевиявлення померлого або особою, яка зобов’язалася поховати померлого, та надавачом ритуальних послуг, про поховання померлого з обов’язковим зазначенням прізвища, імені та по батькові померлого, видів та вартості ритуальних послуг, що надаються під час його поховання;

копія акта виконаних робіт з проведення поховання та копії платіжних документів, що підтверджують оплату наданих під час поховання померлого ритуальних послуг.

Заява про відшкодування витрат за проведене поховання померлого надається в місячний строк з дати поховання померлого.

За результатами розгляду поданих документів в місячний строк з дати реєстрації заяви у виконавчому органі сільської, селищної, міської ради населеного пункту, на території якого здійснено поховання, безоплатно виноситься рішення про відшкодування витрат на поховання померлих учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Підставами для відмови у відшкодуванні витрат на поховання померлого є ненадання виконавцем волевиявлення померлого або особою, яка зобов’язалася поховати померлого, визначених у частині восьмій цієї статті документів, невідповідності поданих документів вимогам законодавства, виявлення недостовірних відомостей у поданих документах або в разі, якщо таке відшкодування вже було здійснено.

Вартість ритуальних послуг, визначених для забезпечення поховання померлих учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та осіб з інвалідністю внаслідок війни, не повинна перевищувати середню ціну на відповідні ритуальні послуги, що склалася у відповідному регіоні.”;

13) у статті 16 слова “осіб без певного місця проживання” замінити словами “бездомних осіб”, доповнити словами “у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України”;

14) статтю 17 після слів “непрацездатних громадян” доповнити словами “, закладах соціального захисту для бездомних осіб, центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі,”;

15) статтю 21 викласти в такій редакції:

“Стаття 21. Перепоховання останків померлих

Перепоховання останків померлих здійснюється на підставі дозволу на перепоховання останків померлого.

Суб’єктом надання адміністративної послуги з видачі дозволу на перепоховання останків померлого є виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, на території якого поховані останки померлого.

Підставою для видачі дозволу на перепоховання останків померлих є:

загроза постійних затоплень, підтоплень, зсувів, після землетрусів та інших стихійних лих;

необхідність переміщення останків померлих з окремих могил для їх перепоховання в інші могили.

Перелік документів, необхідних для отримання дозволу на перепоховання останків померлих:

письмове звернення особи, яка має намір здійснити перепоховання, з визначенням причин перепоховання;

рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради населеного пункту, на території якого розташоване кладовище, на яке планується здійснити перепоховання останків померлого;

висновок про допустимість і умови перепоховання останків померлого, за формою, затвердженою органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), при наявності лікарського свідоцтва про смерть;

свідоцтво про смерть;

свідоцтво про поховання.

Дозвіл на перепоховання останків померлих надається безоплатно в місячний строк, з дати реєстрації у виконавчому органі сільської, селищної, міської ради письмового звернення особи, яка має намір здійснити перепоховання.

За результатами розгляду поданих документів виноситься рішення про перепоховання останків померлого на інше місце поховання чи, у разі відсутності підстав для проведення такого перепоховання, заявнику видається обґрунтована письмова відмова.

Підставами для відмови у видачі дозволу на перепоховання останків померлих є відсутність на кладовищі вільних місць для здійснення такого поховання або ненадання документів, необхідних для отримання дозволу на перепоховання, в повному обсязі.

Перепоховання останків померлих здійснюється за рахунок коштів особи, яка ініціює перепоховання.

Перепоховання останків померлих, воїнів із братських і одиночних  могил здійснюється з дотриманням вимог законів України «Про охорону культурної спадщини» та «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років».

Під час перепоховання останків померлих контроль за дотриманням безпечних умов праці протягом усього терміну ведення робіт здійснює виконавчий орган відповідної сільської, селищної, міської ради.”;

16) статтю 23 викласти в такій редакції:

“Стаття 23. Місце поховання

Земельна ділянка для розміщення місця поховання відводиться в установленому законом порядку.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотримання обов’язкових містобудівних, екологічних вимог та санітарного законодавства.

На території місць поховання забороняється розміщення надавачів ритуальних послуг, крім здійснення реалізації предметів ритуальної належності.

Рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховання можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою.

Для почесних поховань органи місцевого самоврядування можуть відводити земельні ділянки поза територією місць поховання, на яких створюються меморіальні бульвари, сквери, парки і кургани Слави.

Місця почесних поховань відводяться для поховань померлих:

осіб, зазначених у частині першій статті 14 цього Закону;

осіб, яким присвоєно почесне звання України: “Народний артист України”, “Народний архітектор України”; “Народний вчитель України”; “Народний художник України”;

переможців Олімпійських та Паралімпійських ігор, Дефлімпійських ігор глухих, чемпіонів і рекордсменів світу та Європи;

космонавтів, які здійснили політ у космос, членів льотно-випробувальних екіпажів літаків;

лауреатів національних премій в галузі науки, культури, освіти та охорони здоров’я;

почесних громадян населеного пункту — за рішенням сільських, селищних, міських рад.

Поділ кладовищ, колумбаріїв за майновим станом не допускається.

Порядок функціонування та охорони місць поховань затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Наявні місця поховання не підлягають знесенню і можуть бути перенесені тільки за рішенням сільських, селищних, міських рад у разі постійного підтоплення, зсуву, землетрусу або іншого стихійного лиха. У такому випадку виконавчий орган сільської, селищної, міської ради приймає рішення про закриття місця поховання.

Орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про часткове або повне припинення поховання померлих (закриття) кладовища в разі, якщо на території кладовища немає вільних місць для облаштування нових могил (колумбарних ніш), а поховання померлих можливе лише на місцях родинного поховання або шляхом підпоховання в могилах за згодою користувачів (власників) місць поховання відповідно до статті 25 цього Закону.

Поховання поза встановленими межами території місць поховання забороняється.

У разі виявлення несанкціонованих місць для поховань, місць поховань поза територією, відведеною в установленому законодавством порядку, перепоховання померлих на місце поховання здійснює особа, яка здійснила таке поховання, за власні кошти. Якщо особу, яка здійснила таке поховання, не виявлено, перепоховання померлих здійснюється за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

Підпоховання труни з тілом померлого в існуючу могилу допускається тільки після дотримання вимог санітарного законодавства за згодою користувача (власника) відповідної могили та за умови дотримання нормативних розмірів місця для поховання. Якщо користувача (власника) такої могили не виявлено, підпоховання труни з тілом померлого в існуючу могилу допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі висновку органу виконавчої влади у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, лікарського свідоцтва про смерть.

Підпоховання урни/урн з прахом померлого/померлих в існуючу могилу дозволяється незалежно від часу, що пройшов від попереднього поховання або підпоховання.

Дозволяється відводити у населених пунктах на території кладовищ та об’єктів благоустрою загального користування — парках (лісопарках, парках культури та відпочинку) місця біопоховання померлих.”;

17) статтю 25 викласти в такій редакції:

“Стаття 25. Місця для поховання

За зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов’язалася поховати померлого, на території місця поховання безоплатно виділяється місце для поховання (місце родинного поховання) померлого відповідно до порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Місце для поховання виділяється виконавцю волевиявлення померлого, або особі, яка зобов’язалася поховати померлого, а в разі смерті такої особи або її відмови від догляду за могилою, передається іншому родичу.

Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого, або особі, яка зобов’язалася поховати померлого, як користувачу (власнику) місця поховання (місця родинного поховання) виконавчим органом сільської, селищної, міської ради безоплатно в термін до п’ятнадцяти календарних днів з дати реєстрації письмового звернення особи до відповідного органу видається свідоцтво про поховання, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Зазначене свідоцтво дає право його пред’явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (місця родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснення інших дій, пов’язаних з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству.

Для отримання свідоцтва про поховання померлого на відведеному місці для поховання (місці родинного поховання) виконавець волевиявлення померлого або особа, яка зобов’язалася поховати померлого, подає виконавчому органові сільської, селищної, міської ради такі документи:

заяву;

копію свідоцтва про смерть похованого;

копію одного з документів, що підтверджує особу та підтверджує громадянство України, яка здійснила поховання.

Підставами для відмови у видачі свідоцтва про поховання є подання виконавцем волевиявлення померлого або особою, яка взяла на себе зобов’язання поховати померлого, неповного пакета документів, необхідних для одержання свідоцтва про поховання згідно з установленим цим законом переліком або виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

У межах, визначених для могили (місця родинного поховання), користувач (власник) місця для поховання на підставі свідоцтва про поховання може встановити намогильну споруду, склеп за індивідуальним замовленням.

Намогильні споруди, склепи, що встановлюються на могилі, повинні відповідати критеріям, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Встановлені намогильні споруди, склепи реєструються виконавчим органом сільської, селищної, міської ради у книзі обліку намогильних споруд, склепів, форму якої затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Забороняється здійснювати поховання (підпоховання) померлих без згоди користувача (власника) місця для поховання (місця родинного поховання), а в разі смерті такої особи — іншим родичем в установленому порядку.

Утримання та збереження в санітарному стані могил, місць родинного поховання, колумбарних ніш, намогильних споруд і склепів здійснюється користувачами (власниками) місця для поховання (місця родинного поховання) за власний рахунок.

Ритуальні служби вносять на розгляд виконавчим органам сільської, селищної, міської ради пропозиції щодо поліпшення благоустрою території місць поховання.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують проведення інвентаризації діючих та закритих місць поховання з виявленням користувачів (власників) місця для поховання, щодо яких може бути припинено право користування місцем для поховання (місцем родинного поховання) у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.”;

18) абзац третій частини першої статті 26 після слів “прахом померлого” доповнити словами “або здійснення біопоховання померлого”;

19) у частині першій статті 27 слова “спеціалізованим комунальним підприємством” замінити словами “ритуальною службою”, слово “його” замінити словом “її”;

20) у частині першій статті 30 слова “осіб без певного місця проживання” замінити словами “бездомних осіб”;

21) частину четверту статті 31 викласти в такій редакції:

“У разі наруги над місцем для поховання, навмисного руйнування чи викрадення колумбарних ніш, намогильних споруд та склепів сума збитків визначається згідно з методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і стягується з винних осіб згідно із законом.”;

частину п’яту виключити;

22) у статті 32 слова “могилою, іншим місцем” замінити словами “місцем поховання, місцем для”.

  1. Прикінцеві положення
  2. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування.
  3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня опублікування цього Закону:

привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

              Голова
Верховної Ради України

Інформаційне повідомлення про проведення публічного громадського обговорення

Повернутися вгору