Проект Закону України “Про створення умов для запровадження комплексної термомодернізації будівель”

30.04.2021

Закон України

Про створення умов для запровадження комплексної термомодернізації будівель

___________________________________________________

Верховна Рада України постановляє:

  1. Внести зміни до таких Законів України:
  2. У Законі України “Про енергетичну ефективність будівель” (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 33, ст. 359):

1) У статті 1:

У частині першій:

У пункті 2 слово “переважно” замінити словами “зі значною часткою енергії”;

Після пункту 2 доповнити новим пунктом 3, змінивши подальшу нумерацію, такого змісту:

“3) внутрішні інженерні мережі – сукупність інженерних комунікацій будівлі, які не відносяться до зовнішніх інженерних мереж і призначені для транспортування та/або розподілу енергії (енергоносіїв) з метою забезпечення належних умов перебування та/або проживання людей у такій будівлі;”;

Пункт 4 (після зміни нумерації) викласти у такій редакції:

“4) доступне для ознайомлення громадян місце – місце (місця) на зовнішній поверхні фасаду першого поверху будівлі біля входу (входів) до такої будівлі, яке відкрите для вільного доступу та огляду;”;

Пункти 8-13 (після зміни нумерації) викласти у такій редакції:

“8) енергоефективні заходи – заходи, спрямовані на зменшення обсягів питомого споживання енергії (підвищення рівня енергетичної ефективності) в будівлі за умови забезпечення належних умов проживання та/або життєдіяльності людей у такій будівлі;

9) звіт про результати обстеження технічних установок – документ установленої форми, в якому визначено показники енергетичної ефективності технічних установок, рекомендації щодо їх підвищення (за необхідності), а також інші відомості, визначені законодавством;

10) інженерні системи – комплекс технічних установок та внутрішніх інженерних мереж будівлі (її відокремлених частин), призначених для опалення, охолодження, кондиціонування, вентиляції, постачання гарячої води, освітлення, автоматизації, управління енергоспоживанням чи для поєднання цих функцій;

11) клас енергетичної ефективності будівлі – позначення (маркування) властивості будівлі, що відповідає розрахунковому рівню енергетичної ефективності будівлі, визначене за інтервалом значень загального показника енергетичної ефективності, що встановлюється відповідно до вимог законодавства з урахуванням гармонізованих стандартів Європейського Союзу у сфері енергетичної ефективності будівель;

12) мінімальні вимоги до енергетичної ефективності – вимоги до показників енергетичної ефективності будівель, інженерних систем та їх елементів, теплотехнічних характеристик огороджувальних конструкцій.

13) обстеження технічних установок – проведення збору та аналізу інформації щодо фактичного стану технічних установок, за результатом якого встановлюються фактичні показники енергетичної ефективності таких установок та визначається їх відповідність встановленим вимогам;”;

Після пункту 15 (після зміни нумерації) доповнити новим пунктом 16 (з подальшою зміною нумерації) такого змісту:

“16) система енергетичного менеджменту будівель – сукупність інформаційних, організаційних та технічних заходів, що здійснюються з метою встановлення та досягнення цілей щодо оптимізації обсягів споживання енергетичних ресурсів та комунальних послуг у будівлях шляхом прийняття відповідних управлінських рішень;”;

Пункт 17 (після зміни нумерації) викласти у такій редакції:

“17) термомодернізація – комплекс робіт на прийнятому в експлуатацію об’єкті будівництва (існуючій будівлі), наслідком яких є підвищення показників енергетичної ефективності будівлі, інженерних систем та їх елементів, теплотехнічних характеристик огороджувальних конструкцій до рівня не нижче мінімальних вимог до енергетичної ефективності;”;

Після пункту 17 (після зміни нумерації) доповнити новим пунктом 18 (з подальшою зміною нумерації) такого змісту:

“18) технічна установка – теплогенеруюча установка або інша установка призначена для забезпечення вентиляції, охолодження, кондиціонування повітря, що поєднана з внутрішніми інженерними мережами;”;

Пункт 19 (після зміни нумерації) викласти у такій редакції:

“19) фахівець з аудиту енергетичної ефективності будівель (далі – енергоаудитор будівель) – фізична особа, яка має дійсний кваліфікаційний сертифікат, отриманий за результатом проходження сертифікації осіб, які мають намір провадити діяльність із сертифікації енергетичної ефективності;”;

Пункт 17 (до зміни нумерації) виключити.

Частину другу після слів та знаків “”Про теплопостачання”” доповнити новими словами та знаками “”Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”,”.

2) У статті 2:

Частину другу викласти у такій редакції:

“2. Положення цього Закону щодо обов’язковості дотримання мінімальних вимог до енергетичної ефективності та обов’язковості сертифікації енергетичної ефективності будівель не поширюються на:

1) індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки (крім випадків отримання державної підтримки на здійснення термомодернізації;

2) будівлі, які є об’єктами культурної спадщини;

3) окремо розташовані будівлі з опалюваною площею менш як 50 квадратних метрів.”;

Після частини другої доповнити новою частиною третьою, змінивши подальшу нумерацію, такого змісту:

“3. Будівлями, на які не поширюються положення цього Закону щодо мінімальних вимог до енергетичної ефективності, та, які не підлягають сертифікації енергетичної ефективності будівель, є:

1) будівлі промислового та сільськогосподарського призначення, об’єкти енергетики, транспорту, зв’язку та оборони, складські приміщення;

2) будівлі, призначені для проведення богослужінь та релігійних заходів релігійними організаціями;”;

У частині четвертій (після зміни нумерації) слово “другої” замінити словом “третьої”.

3) У статті 3:

У частині першій:

У пункті 4 слова “заходів із забезпечення (підвищення рівня) енергетичної ефективності будівель” замінити словами “енергоефективних заходів”;

Пункт 6 після слів “рівнем споживання енергії” доповнити словами “та стратегії термомодернізації будівель”.

4) У статті 4:

Частину першу викласти у такій редакції:

“1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, з метою популяризації діяльності із підвищення енергетичної ефективності будівель здійснюють відповідно до своїх повноважень такі заходи:

1) розроблення методичних рекомендацій, проведення навчання та поширення інформації щодо важливості підвищення енергетичної ефективності будівель, економічної доцільності здійснення енергоефективних заходів, технічних аспектів їх здійснення, впливу енергетичної ефективності будівель на екологічний стан населених пунктів, світових тенденцій та світового досвіду у сфері підвищення енергетичної ефективності будівель, необхідності своєчасної оплати спожитих паливно-енергетичних ресурсів;

2) розроблення та розповсюдження методичних матеріалів з питань підвищення енергетичної ефективності будівель;

3) поширення досвіду реалізації проектів у сфері
підвищення енергетичної ефективності будівель в Україні та за кордоном;

4) популяризація механізмів державної підтримки впровадження енергоефективних заходів.”.

5) У статті 5:

У частині першій:

В абзаці першому слово “будівництва” замінити словами “забезпечення енергетичної ефективності будівель.”;

Абзац другий виключити;

Частину другу викласти у такій редакції:

“2. У процесі визначення енергетичної ефективності будівель обов’язково враховується інформація про:

1) місцеві кліматичні умови;

2) функціональне призначення, архітектурно-планувальне та конструктивне рішення будівлі;

3) геометричні (враховуючи розташування та орієнтацію огороджувальних конструкцій), теплотехнічні та енергетичні характеристики будівлі, а також енергетичний баланс будівлі;

4) нормативні санітарно-гігієнічні та мікрокліматичні умови приміщень будівлі;

5) технічні характеристики інженерних систем;

6) використання відновлюваних джерел енергії, пасивних сонячних систем та систем захисту від сонця, а також енергії, виробленої шляхом когенерації;

7) інша інформація, що визначена методикою передбаченою частиною першою цієї статті.

Частину третю викласти у такій редакції:

“3. Показник енергетичної ефективності будівлі, що визначається відповідно до методики, передбаченої частиною першою цієї статті, виражається числовим значенням питомого споживання енергії та має враховувати показник споживання первинної енергії будівлею.”.

6) Статтю 6 викласти у такій редакції:

“Стаття 6. Мінімальні вимоги до енергетичної ефективності будівель.

  1. Мінімальні вимоги до енергетичної ефективності та порядок їх застосування встановлюються державними будівельними нормами.
  2. Мінімальні вимоги до енергетичної ефективності диференціюються залежно від функціонального призначення будівель, висотності будівель, виду будівництва (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт).
  3. Мінімальні вимоги до енергетичної ефективності підлягають перегляду не рідше як один раз на п’ять років.
  4. Мінімальні вимоги до енергетичної ефективності застосовуються при новому будівництві, реконструкції, капітальному ремонті.

При новому будівництві та реконструкції зі зміною функціонального призначення, показники енергетичної ефективності будівель що приймаються в експлуатацію повинні відповідати мінімальним вимогам, чинними на дату початку виконання будівельних робіт.

При термомодернізації, яка здійснюється під час капітального ремонту або реконструкції без зміни функціонального призначення, досягнення показника енергетичної ефективності будівель, встановленого мінімальними вимогами, чинними на дату початку виконання будівельних робіт, може відбуватися поступово, шляхом дотримання мінімальних вимог в частині вимог до теплотехнічних характеристик огороджувальних конструкцій та/або енергетичної ефективності інженерних систем (у тому числі обладнання і установок).

При застосуванні мінімальних вимог, обов’язковим є  забезпечення належних умов проживання та/або життєдіяльності людей у будівлі.

  1. Мінімальні вимоги до енергетичної ефективності розраховуються за методикою, передбаченою частиною першою статті 5 цього Закону, відповідно до економічно доцільного рівня енергетичної ефективності будівель.
  2. Економічно доцільний рівень енергетичної ефективності будівель розраховується відповідно до методики визначення економічно доцільного рівня енергетичної ефективності будівлі, розробленої з урахуванням вимог актів законодавства Європейського Союзу, Енергетичного Співтовариства, гармонізованих європейських стандартів у сфері енергетичної ефективності будівель та затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель.
  3. Звіт про визначення економічно доцільного рівня енергетичної ефективності будівель, вихідні дані, що використовувалися для розрахунків, та результати таких розрахунків з відповідними поясненнями подаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, для інформування до Секретаріату Енергетичного Співтовариства не пізніше ніж через шість місяців після встановлення та/або перегляду мінімальних вимог до енергетичної ефективності.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, забезпечує оприлюднення звіту про економічно доцільний рівень енергетичної ефективності будівель, вихідних даних, що використовувалися для розрахунків на своєму офіційному веб-сайті не пізніше ніж за сорок п’ять днів до дня встановлення або перегляду мінімальних вимог до енергетичної ефективності.”.

7) Статтю 7 викласти у такій редакції:

“Стаття 7. Сертифікація енергетичної ефективності

  1. Сертифікація енергетичної ефективності є обов’язковою для:

1) об’єктів будівництва (нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту), що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, що визначаються відповідно до Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”;

2) будівель, в яких мають намір здійснювати термомодернізацію та/або впровадження енергоефективних заходів, спрямованих на підвищення теплотехнічних характеристик огороджувальних конструкцій, на які надається державна підтримка.

3) будівель державної власності, в яких розміщені органи виконавчої влади, що займають понад 250 квадратних метрів опалювальної площі.

4) будівель комунальної власності, в яких розміщені органи місцевого самоврядування, які займають понад 250 квадратних метрів опалювальної площі;

5) будівель комунальної власності з опалювальною площею понад 250 квадратних метрів, які часто відвідують громадяни;

Будівлі, які часто відвідують громадяни, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель.

  1. Показники та клас енергетичної ефективності будівель визначених пунктом 1 частини першої цієї статті, визначені відповідно до методики, передбаченої частиною першою статті 5 цього Закону, зазначаються у проектній документації на будівництво такого об’єкта.

Форма представлення показників та класу енергетичної ефективності будівель в проектній документації на будівництво встановлюється державними будівельними нормами, у відповідності до методики, передбаченої частиною першою статті 5 цього Закону.

  1. Сертифікація енергетичної ефективності будівель визначених пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється після завершення будівництва перед прийняттям об’єкта в експлуатацію.
  2. Сертифікація енергетичної ефективності здійснюється відповідно до Порядку проведення сертифікації енергетичної ефективності який затверджується центральним органом виконавчої влади що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель.
  3. Порядок проведення сертифікації енергетичної ефективності визначає:

1) типи об’єктів будівництва, для яких сертифікація енергетичної ефективності здійснюється перед прийняттям об’єкта в експлуатацію;

2) вимоги до процедури збору та обробки інформації про характеристики огороджувальних конструкцій та інженерних систем;

3) вимоги до процедури оцінки відповідності розрахункового рівня енергетичної ефективності встановленим мінімальним вимогам до енергетичної ефективності;

4) вимоги до процедури розроблення рекомендацій щодо підвищення рівня енергетичної ефективності;

5) форму та зміст енергетичного сертифіката;

6) форму та зміст витягу з енергетичного сертифіката;

7) порядок виготовлення енергетичного сертифікату;

8) форму та перелік показників вихідних даних що використовувались для виготовлення енергетичного сертифіката;

9) інші вимоги до сертифікації енергетичної ефективності та її результатів.

10) мінімальні вимоги до структури та змісту звіту з енергетичного аудиту будівель;

  1. Сертифікація енергетичної ефективності будівлі здійснюється на договірних засадах енергоаудитором будівель, який не має обмеження доступу до електронного кабінету енергоаудитора Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, є незалежним, не має конфлікту інтересів та прямо чи опосередковано не заінтересований у результаті сертифікації. Енергоаудитор будівель може здійснювати свою діяльність, як самостійно, так і перебуваючи у трудових відносинах з юридичною особою.

Договір про сертифікацію енергетичної ефективності будівлі може укладатися в електронній формі через електронний кабінет суб’єкта містобудування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відповідно до Закону України “Про електронні довірчі послуги”.

  1. Істотними умовами договору сертифікації енергетичної ефективності є:

1) інформація про відсутність обмеження доступу енергоаудитору до електронного кабінету енергоаудитора Єдтної державної електронної системи у сфері будівництва;

2) адреса (місцезнаходження) об’єкту сертифікації енергетичної ефективності;

3) строк та вартість сертифікації енергетичної ефективності;

4) порядок надання доступу до об’єкту сертифікації енергетичної ефективності та інформації про нього;

5) перелік результатів сертифікації енергетичної ефективності та порядок їх отримання;

6) порядок визначення та компенсації шкоди, яка може бути заподіяна енергоаудитором будівель внаслідок неякісного та/або несвоєчасного виконання покладених на нього функцій і обов’язків або у разі надання недостовірних результатів сертифікації;

7) умова щодо звільнення від відповідальності енергоаудитора будівель у разі надання замовником сертифікації енергетичної ефективності недостовірних даних, що спричинили спотворення результатів такої сертифікації.

8) ідентифікатор об’єкта будівництва (закінченого будівництвом об’єкта) – для об’єктів, яким присвоєно ідентифікатор об’єкта будівництва (закінченого будівництвом об’єкта) до укладення договору сертифікації енергетичної ефективності.

  1. За результатами сертифікації енергетичної ефективності складається енергетичний сертифікат.

Копія витягу з енергетичного сертифіката, розміщується власником (для багатоквартирних будинків – управителем) у доступному для ознайомлення громадян місці (місцях).

За домовленості сторін, за результатами енергетичної сертифікації може виготовлятися звіт з енергетичного аудиту.

Енергетичний аудит будівлі здійснюється з урахуванням вимог порядку, передбаченого частиною п’ятою цієї статті та гармонізованих стандартів Європейського Союзу у сфері енергетичного аудиту.

  1. Інформація, зазначена в енергетичному сертифікаті стосується всіх житлових та нежитлових приміщень цієї будівлі та її відокремлених частин.”.

8) У статті 8:

У частині першій:

У пункті 3 слово”об’єм” замінити словами “опалювальні об’єм та площу”;

Пункти 5-10 викласти у такій редакції:

“5) характеристики огороджувальних конструкцій та інженерних систем будівлі, визначені за результатами сертифікації енергетичної ефективності будівлі;

6) показники питомого енергоспоживання будівлі, визначені за показами відповідних приладів обліку (у разі їх наявності) та за результатами сертифікації енергетичної ефективності будівлі відповідно до методики, передбаченої частиною першою статті 5 цього Закону;

7) рекомендації щодо підвищення енергетичної ефективності будівлі (крім об’єктів нового будівництва), які враховують місцеві кліматичні умови, є технічно та економічно обґрунтованими;

8) прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), серія та номер кваліфікаційного сертифікату енергоаудитора будівель, який склав енергетичний сертифікат;

9) рівень викидів парникових газів;

10) інформація щодо етапів поступового приведення будівлі до показника енергетичної ефективності будівлі, встановленого мінімальними вимогами до енергетичної ефективності (план термомодернізації будівлі);

У пункті 12 слово “будівництва” замінити словами “забезпечення енергетичної ефективності будівель”.

Частину другу виключити.

Частину третю вважати частиною другою.

Після частини другої доповнити новими частинамитретьою-четвертоютакого змісту:

“3. Строк дії енергетичного сертифіката становить десять років. Енергетичний сертифікат вважається таким, що втратив чинність до закінчення встановленого строку дії, у разі складення для такої будівлі нового енергетичного сертифіката.

  1. У разі укладення договорів купівлі-продажу, найму (оренди) будівлі, житлового або нежитлового приміщення будівлі продавець або наймодавець (орендодавець) має надати потенційному покупцеві або наймачу (орендарю) копію енергетичного сертифікату будівлі (у разі наявності для будівлі чинного енергетичного сертифіката).

9) Статтю 9 викласти у такій редакції:

“Стаття 9. Сертифікація осіб, які мають намір провадити діяльність із сертифікації енергетичної ефективності та обстеження технічних установок

  1. Сертифікація осіб, які мають намір провадити діяльність із сертифікації енергетичної ефективності та обстеження технічних установок (далі – професійна сертифікація), проводиться кваліфікаційними центрами, акредитованими Національним агентством кваліфікацій у порядку та відповідно до вимог, встановлених законодавством.

Перелік таких кваліфікаційних центрів та інформація про них розміщується в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.

  1. У порядку проведення професійної сертифікації, що затверджується Кабінетом Міністрів України, визначаються:

1) перелік документів, що подаються для проходження професійної сертифікації, вимоги до змісту та форми таких документів;

2) вимоги до розгляду поданих документів;

3) вимоги до проведення кваліфікаційних іспитів, критерії оцінювання та вимоги до прийняття рішення про видачу сертифіката енергоаудитора;

4) форма сертифіката енергоаудитора;

5) порядок внесення кваліфікаційними центрами відомостей щодо професійної сертифікації та її результатів до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва;

6) інші вимоги до процедури проведення професійної сертифікації.

  1. Особам що за результатами професійної сертифікації відповідають встановленим вимогам, здійснюється видача сертифіката енергоаудитора шляхом внесення кваліфікаційним центром відповідного запису до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Строк дії сертифіката енергоаудитора становить п’ять років.

  1. Енергоаудитор будівель набуває права на здійснення професійної діяльності з сертифікації енергетичної ефективності будівель та обстеження технічних установок з моменту надання такому енергоаудитору доступу до електронного кабінету енергоаудитора Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
  2. Доступ енергоаудитора до електронного кабінету енергоаудитора Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва надається відповідно до порядку надання, обмеження та відновлення доступу до електронного кабінету енергоаудитора Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, що затверджується центральним органом виконавчої влади о забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефектинвості будівель.

Надання енергоаудитору доступу до електронного кабінету енергоаудитора Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва здійснюється на підставі запису про видачу такому енергоаудитору сертифіката енергоаудитора на період дії такого сертифіката.

  1. У випадку виявлення інформації про невідповідність вимогам законодавства складених енергоаудитором енергетичних сертифікатів та/або звітів про результати обстеження інженерних систем, що надійшла за результатами проведеного відповідно до статті 14 цього Закону моніторингу таких сертифікатів та/або звітів, доступ енергоаудитора що виготовив такі енергетичні сертифікати та звіти про результати обстеження інженерних систем обмежується на період, визначений порядком надання, обмеження та відновлення доступу до електронного кабінету енергоаудитора Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, що затверджується центральним органом виконавчої влади о забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефектинвості будівель.
  2. Професійна підготовка осіб, що мають намір провадити діяльність із сертифікації енергетичної ефективності та обстеження технічних установок здійснюється закладами вищої освіти та саморегулівними організаціями у сфері енергетичної ефективності будівель.

Порядок проведення професійної підготовки осіб що мають намір провадити діяльність із сертифікації енергетичної ефективності та обстеження технічних установок встановлюються Кабінетом Міністрів України.

  1. Перелік закладів вищої освіти та саморегулівних організацій у сфері енергетичної ефективності будівель що здійснюють підготовку осіб що мають намір провадити діяльність із сертифікації енергетичної ефективності та обстеження технічних установок та інформація про них розміщується в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.

Заклади вищої освіти та саморегулівні організації у сфері енергетичної ефективності будівель що здійснюють підготовку осіб що мають намір провадити діяльність із сертифікації енергетичної ефективності та обстеження технічних установок передають інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива відповідно до порядку обміну інформацією між центральними органами виконавчої влади, кваліфікаційними центрами, закладами вищої освіти та саморегулівними організаціями у сфері енергетичної ефективності будівель затвердженого Кабінетом Міністрів України.

  1. Доступ до інформації про енергоаудиторів будівель, у тому числі про сертифікати енергоаудиторів, інформацію про надання, обмеження та відновлення доступу енергоаудитора будівель до електронного кабінету енергоаудитора Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва є відкритим та безоплатним через портал Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

10) У статті 10:

У частині другій слова “сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива” замінити словами “сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель”;

Частину четверту викласти у такій редакції:

“4. Об’єднання, що має намір набути статусу саморегулівної організації у сфері енергетичної ефективності, має відповідати таким критеріям:

1) кількісний склад становить не менше 50 фізичних осіб, які відповідно до цього Закону є енергоаудиторами будівель;

2) не менше 90 відсотків його членів провадять на постійній основі професійну діяльність у сфері сертифікації енергетичної ефективності або обстеження технічних установок відповідно до цього Закону.”;

Частину шосту викласти у такій редакції:

“6. Саморегулівні організації у сфері енергетичної ефективності здійснюють повноваження з регулювання щодо:

1) контролю за виконанням положень актів законодавства України та національних стандартів у сфері енергетичної ефективності, забезпеченням належного енергетичного аудиту, сертифікації енергетичної ефективності, обстеження технічних установок, які відповідно до цього Закону проводяться членами саморегулівних організацій;

2) перевірки результатів енергетичного аудиту на відповідність актам законодавства та національним стандартам енергетичного аудиту, проведеного членами саморегулівних організацій;

3) участі у розробленні нормативно-правових актів з питань енергетичної ефективності;

4) участі у професійній підготовці енергоаудиторів будівель;

5) захисту своїх членів у питаннях судового та досудового вирішення спорів у сфері енергетичної ефективності відповідно до законодавства;

6) сприяння розвитку конкуренції серед енергоаудиторів будівель;

7) сприяння розвитку інформаційних технологій у сфері енергетичної ефективності;

8) сприяння інформуванню суспільства про акти законодавства України з питань енергетичної ефективності, вітчизняний та міжнародний досвід у цій сфері.

Державний контроль за діяльністю саморегулівних організацій у сфері енергетичної ефективності здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель.

11) У статті 11:

Назву викласти у такій редакції:

“Стаття 11. Права та обов’язки енергоаудиторів будівель у сфері енергетичної ефективності будівель”;

У частині першій:

В абзаці першому слова “та фахівці з обстеження інженерних систем” замінити словом “будівель”;

У пункті 1 слова “інженерних систем будівель” замінити словами “технічних установок”;

У пункті 2 слова “інженерних систем” замінити словами “технічних установок”;

У частині другій:

В абзаці першому слова “та фахівці з обстеження інженерних систем” замінити словом “будівель”;

У пункті 3 слова “інженерних систем” замінити словами “технічних установок”;

Пункти 4-5 викласти у такій редакції:

“4) своєчасно та в повному обсязі надати необхідну інформацію для незалежного моніторингу енергетичних сертифікатів та звітів про результати обстеження технічних установок, вимоги до якої визначені в порядках незалежного моніторингу;

5) за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, брати участь у незалежному моніторингу енергетичних сертифікатів та незалежному моніторингу звітів про результати обстеження інженерних систем відповідно до порядків незалежного моніторингу;”;

Пункт 6 виключити.

12) Статтю 12 викласти у такій редакції:

“Стаття 12. Термомодернізація та сприяння підвищенню рівня енергетичної ефективності будівель

  1. Стимулювання та сприяння підвищенню рівня енергетичної ефективності будівель може забезпечуватися шляхом:

1) надання державної підтримки термомодернізації або впровадження енергоефективних заходів в будівлях.

2) впровадження систем енергетичного менеджменту будівель;

3) здійснення обстеження технічних установок та запровадження незалежного моніторингу звітів про результати таких обстежень;

4) здійснення сертифікації енергетичної ефективності та запровадження незалежного моніторингу енергетичних сертифікатів.

  1. Термомодернізація здійснюється під час виконання робіт з капітального ремонту, реконструкції, або робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.
  2. Підвищення рівня енергетичної ефективності будівель може забезпечуватися шляхом:

1) підвищення теплотехнічних показників огороджувальних конструкцій будівель;

2) встановлення засобів обліку (в тому числі засобів диференційного (погодинного) обліку споживання електричної енергії) та засобів автоматичного регулювання споживання енергетичних ресурсів та води;

3) впровадження автоматизованих систем моніторингу і управління інженерними системами;

4) підвищення енергетичної ефективності інженерних систем;

5) використання відновлюваних джерел енергії (з використанням інженерних систем будівлі);

6) застосування систем акумуляції теплової та електричної енергії;

7) здійснення інших енергоефективних заходів в будівлях.

  1. Термомодернізація здійснюється без розроблення проектної документації, отримання документів, що дають право на виконання будівельних робіт, та прийняття такого об’єкта в експлуатацію при виконанні робіт із:

1) існуючими заповненнями віконних, балконних та дверних блоків або інженерними системами (крім робіт з реконструкції або капітального ремонту інженерних систем);

2) огороджувальними конструкціями об’єктів із незначними наслідками (СС1);

3) покриттями будівель, які не передбачають втручання в огороджувальні та/або несучо-огороджувальні конструкції;

4) приєднання та підключення індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків до інженерних мереж.

Виконання зазначених у цій частині будівельних робіт повинно здійснюватися з дотриманням вимог законодавства, зокрема будівельних норм.

Розроблення проектної документації на виконання робіт із термомодернізації, не передбачених частиною третьою цієї статті, здійснюється лише в обсязі проектних рішень, необхідних для виконання таких робіт, та здійснюється у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.

Впровадження енергоефективних заходів в будівлях та термомодернізація не потребують отримання технічних умов на підключення до теплових мереж (крім випадків збільшення теплового навантаження або теплової потужності інженерних систем будівлі).

Замовник енергоефективних заходів або термомодернізації письмово повідомляє постачальника енергії протягом одного місяця після початку робіт з впровадження енергоефективних заходів або термомодернізації про обсяг зменшення теплового та/або електричного навантаження будівлі, що виникнуть після виконання робіт з впровадження енергоефективних заходів або термомодернізації.

Енергопостачальним організаціям, операторам розподільних систем, теплотранспортуючим організаціям забороняється вживати будь-яких заходів, що перешкоджають здійсненню термомодернізації та інших енергоефективних заходів в будівлі, в тому числі шляхом порушення строків видачі технічних умов, відмови у видачі та безпідставної вимоги щодо отримання таких технічних умов, зловживання монопольним становищем, недобросовісної конкуренції, створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції, досягнення неправомірних переваг у конкуренції відповідно до Господарського кодексу України.

  1. Під час вибору джерел енергопостачання об’єкта будівництва пріоритет надається таким високоефективним джерелам енергопостачання:

1) системи централізованого теплопостачання та холодопостачання;

2) когенераційні установки;

3) системи автономного теплопостачання з використанням відновлюваних джерел енергії;

4) теплові насоси.”.

13) Після статті 12 доповнити новою статтею 12¹ такого змісту:

“Стаття 12¹. Системи енергетичного менеджменту будівель

  1. З метою організації та впровадження енергоефективних заходів в будівлях, передбачених цим Законом, підлягають запровадженню та функціонуванню системи енергетичного менеджменту будівель, видатки на утримання яких здійснюються за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів (далі – бюджетні будівлі).

Системи енергетичного менеджменту бюджетних будівель впроваджуються в:

апаратах та територіальних органах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

апараті Ради міністрів Автономної Республіки Крим, апаратах органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських, районних, районних у місті Києві державних адміністраціях;

органах місцевого самоврядування (із урахуванням законодавства у сфері місцевого самоврядування).

Керівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа) підзвітний і підконтрольний керівнику відповідного державного органу або органу місцевого самоврядування.

Сертифікація відповідності систем енергетичного менеджменту бюджетних будівель національним, регіональним та міжнародним стандартам у сфері енергоменеджменту є добровільною.

  1. З метою впровадження систем енергетичного менеджменту бюджетних будівель Кабінет Міністрів України затверджує:

1) порядок, цілі та етапи впровадження систем енергетичного менеджменту бюджетних будівель, енергетичну політику;

2) порядок реалізації повноважень щодо впровадження та функціонування систем енергетичного менеджменту бюджетних будівель, до яких належать:

здійснення моніторингу та аналіз споживання енергетичних ресурсів та комунальних послуг в бюджетних будівлях (енергомоніторинг), з урахуванням повноважень щодо збору, внесення та актуалізації в Базі даних будівель відомостей щодо експлуатаційних та енергетичних характеристик будівель, які здійснюються відповідно до порядку ведення Бази даних будівель;

здійснення середньострокового енергетичного планування бюджетного фінансування та залучення інвестицій на впровадження енергоефективних заходів в бюджетних будівлях та на здійснення видатків на оплату енергетичних ресурсів та комунальних послуг;

підготовка пропозицій та планів щодо впровадження енергоефективних заходів в бюджетних будівлях;

розрахунок базового рівня споживання енергетичних ресурсів та комунальних послуг у відповідних бюджетних будівлях для його подальшого затвердження належним органом чи особою, підготовка і виконання передбачених законом процедур щодо здійснення енергосервісу у відповідних бюджетних будівлях;

забезпечення дотримання критеріїв з енергоефективності при здійсненні публічних закупівель енергоспоживчих товарів;

здійснення сертифікації енергетичної ефективності будівель;

розробка та розповсюдження інформаційних матеріалів та навчальних програм для працівників та відвідувачів бюджетних будівель, спрямованих на формування відповідального та ощадного ставлення до споживання енергетичних ресурсів та комунальних послуг.

3) порядок визначення посадової особи, відповідальної за функціонування системи енергетичного менеджменту бюджетних будівель та кількості штатних одиниць енергоменеджерів відповідно до кількості будівель та їх площі;

4) порядок здійснення інформаційної взаємодії систем енергетичного менеджменту бюджетних будівель з іншими інформаційними системами;

5) порядок здійснення моніторингу впровадження систем енергетичного менеджменту бюджетних будівель.

  1. З метою забезпечення організаційних засад впровадження систем енергетичного менеджменту бюджетних будівель центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель затверджує примірні положення про структурний підрозділ відповідальний за функціонування систем енергетичного менеджменту бюджетних будівель та примірні посадові інструкції відповідальних за енергоменеджмент та енергомоніторинг.
  2. Моніторинг впровадження систем енергетичного менеджменту будівель здійснюється центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.

14) Статтю 13 викласти у такій редакції:

“Стаття 13. Обстеження технічних установок будівлі

  1. Обов’язковому обстеженню підлягають технічні установки з номінальною потужністю 70 кВт і більше у будівлях:

1) державної власності, в яких розміщені органи виконавчої влади, що займають понад 250 квадратних метрів опалювальної площі;

2) в яких розміщені органи місцевого самоврядування, які займають понад 250 квадратних метрів опалювальної площі;

3) в яких здійснюється термомодернізація та/або впровадження енергоефективних заходів в будівлі, спрямованих на підвищення показників енергетичної ефективності технічних установок, на які надається державна підтримка.

В інших випадках обстеження технічних установок є добровільним.

У випадку, якщо обслуговування технічної установки здійснюється на регулярній основі відповідно до енергосервісного договору, обстеження такої технічної установки є необов’язковим.

  1. Обстеження технічних установок здійснюється відповідно до методики обстеження технічних установок, що розроблена з урахуванням вимог актів законодавства Європейського Союзу та Енергетичного Співтовариства, гармонізованих європейських стандартів у сфері енергетичної ефективності будівель та затверджена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель.

Обстеження технічних установок будівлі включає в себе обстеження пов’язаних з такою технічною установкою систем автоматичного управління та насосного обладнання.

  1. У методиці обстеження технічних установок встановлюються вимоги до:

1) порядку та періоду здійснення обстеження технічних установок;

2) процедури збору та обробки інформації про характеристики технічних установок та інженерних систем;

3) процедури розроблення рекомендацій щодо підвищення рівня енергетичної ефективності технічних установок;

4) форми та змісту звіту про результати обстеження технічних установок;

5) форми та змісту витягу зі звіту про результати обстеження технічних установок.

  1. Обстеження технічних установок здійснюється на договірних засадах. енергоаудиторами будівель, які є незалежними, не мають конфлікту інтересів та прямо чи опосередковано не заінтересовані в результаті обстеження.

Договір про обстеження технічних установок може укладатися в електронній формі через електронний кабінет суб’єкта містобудування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відповідно до Закону України “Про електронні довірчі послуги”.

  1. Істотними умовами договору про обстеження технічних установок є:

1) строк та вартість обстеження технічних установок;

2) порядок отримання результатів обстеження технічних установок;

3) порядок визначення та компенсації шкоди, яка може бути заподіяна енергоаудитором будівель внаслідок неякісного та/або несвоєчасного виконання покладених на нього функцій і обов’язків або у разі надання недостовірних результатів обстеження технічних установок;

4) умова щодо звільнення від відповідальності енергоаудитора будівель у разі надання замовником обстеження технічних установок недостовірних даних, що спричинили спотворення результатів такого обстеження.

  1. За результатами обстеження технічних установок складається звіт про результати такого обстеження, який містить інформацію про рівень енергетичної ефективності, відповідність до потреб споживачів та, за необхідності, рекомендації щодо підвищення енергетичної ефективності обстежених установок, реєстраційний номер та дату реєстрації звіту в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, ідентифікатор об’єкта будівництва або закінченого будівництвом об’єкта (для об’єктів, яким присвоєно ідентифікатор об’єкта будівництва до складення звіту), а також іншу інформацію, яка встановлюється методикою, передбаченою частиною другою цієї статті.
  2. Забезпечення своєчасного обстеження технічних установок здійснюється власником (співвласниками) будівлі відповідно до чинного законодавства.
  3. Витяг зі звіту про обстеження технічних установок розміщується власником (для багатоквартирних будинків – управителем) у доступному для ознайомлення громадян місці.
  4. Строк дії звіту з обстеження технічних установок становить 5 років. Звіт з обстеження технічних установок вважається таким, що втратив чинність до закінчення встановленого строку дії, у разі складення нового звіту з обстеження технічних установок.
  5. Звіт з обстеження технічних установок виготовляється енергоаудитором будівель з використанням Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та присвоєнням реєстраційного номера в цій системі. Доступ до звітів є відкритим та безоплатним через портал Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Виготовлення звіту з обстеження технічних установок здійснюється відповідно до Методики обстеження технічних установок.”.

15) Статтю 14 викласти у такій редакції:

“Стаття 14. Незалежний моніторинг енергетичних сертифікатів та звітів про результати обстеження технічних установок

  1. Незалежний моніторинг енергетичних сертифікатів та незалежний моніторинг звітів про результати обстеження технічних установок здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.

Для здійснення незалежного моніторингу можуть залучатися експертні установи або інші енергоаудитори будівель, які не мають конфлікту інтересів щодо результатів моніторингу.

Незалежний моніторинг енергетичних сертифікатів та незалежний моніторинг звітів про результати обстеження технічних установок здійснюються відповідно до порядків, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель з урахуванням вимог, гармонізованих європейських стандартів у сфері енергетичної ефективності будівель.

  1. У разі якщо за результатами моніторингу енергетичних сертифікатів або звітів про результати обстеження технічних установок виявлено, що сертифікати або звіти не відповідають вимогам законодавства або не були підготовлені незалежно (зокрема за наявності конфлікту інтересів та прямої чи опосередкованої заінтересованості енергоаудиторів будівель у результатах сертифікації або обстеження), центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, надсилає повідомлення про виявлення порушення енергоаудитору будівель.

Інформація про невідповідність сертифіката або звіту вимогам законодавства, виявлена за результатом незалежного моніторингу, надається замовнику сертифікації енергетичної ефективності або обстеження інженерних систем.”.

16) У статті 15:

Частину другу викласти у такій редакції:

“2. Національний план збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії та вимоги до таких будівель, розробляються з урахуванням вимог актів законодавства Європейського Союзу та Енергетичного Співтовариства. Вимоги до будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії, у тому числі вимоги щодо значної частки енергії з відновлюваних джерел,  затверджуються центральним органом виконавчої влади що забезпечує формування політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель.”;

Частину третю викласти у такій редакції:

“3. Національний план збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії та вимоги до таких будівель переглядаються кожні п’ять років. Цільові показники збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії розраховуються згідно методики та відстежуються згідно порядку моніторингу, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель.”.

17) Після статті 15 доповнити новою статтею 151 такого змісту:

“Стаття 151. Стратегія термомодернізації будівель

  1. Для забезпечення стратегічного планування та реалізації довгострокових цілей у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель Кабінетом Міністрів України затверджується Стратегія термомодернізації будівель (далі – Стратегія). Стратегія затверджується на період до 2050 року, поширюється на житлові будівлі та будівлі, які часто відвідують громадяни, усіх форм власності (далі – національний фонд будівель).
  2. Стратегія містить:

1) огляд національного фонду будівель;

2) аналіз проблем у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель;

3) довгострокові та проміжні цілі з підвищення енергетичної ефективності будівель та зниження викидів парникових газів. Довгострокові цілі встановлюються на період до 2050 року, проміжні цілі встановлюються на періоди до 2030 року та до 2040 року;

4) напрями державної політики та заходи, які направлені на:

будівлі з найвищим питомим енергоспоживанням;

запобігання поширенню та подолання енергетичної бідності, підтримку споживачів житлово-комунальних послуг, що потребують соціального захисту, у здійсненні енергоефективних заходів;

стимулювання до здійснення термомодернізації;

забезпечення ринкових механізмів здійснення термомодернізації;

здійснення енергоефективних заходів у будівлях, які часто відвідують громадяни, що перебувають у державній чи комунальній власності;

просування технологій для управління енергоспоживанням в будівлях та в територіальних громадах;

покращення якості професійної (професійно-технічної) підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації осіб в сферах будівництва та забезпечення енергетичної ефективності будівель;

стимулювання до запровадження заходів, направлених на забезпечення адаптації будівель до зміни клімату;

створення умов та запровадження необхідних механізмів для залучення інвестицій у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель;

5) розрахунок очікуваного обсягу економії енергії, обсягу зниження викидів парникових газів та інших результатів впровадження енергоефективних заходів, які пов’язані з підвищенням безпеки, покращенням повітряно-теплового режиму та рівня освітлення в будівлях;

6) інші відомості та заходи, які направлені на досягнення цілей встановлених в Стратегії.

  1. Стратегія переглядається кожні п’ять років із урахуванням результатів моніторингу Стратегії. Складовою частиною Стратегії є план заходів з її реалізації.
  2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, здійснює моніторинг реалізації Стратегії. Порядок здійснення моніторингу Стратегії затверджується Кабінетом Міністрів України.
  3. З метою забезпечення функціонування систем енергоменеджменту будівель та реалізації Стратегії термомодернізації будівель створюється та використовується національна база даних енергетичних та експлуатаційних характеристик будівель (далі – База даних будівель).

База даних будівель створюється на основі програмних, технічних засобів і інформаційних технологій, що забезпечують збір, обробку, зберігання, захист, перегляд і використання інформації.

Бази даних будівель містить в собі перелік будівель та основну відомості про них; інформацію про технічний стан кожної будівлі; інформацію про споживання енергії будівлями.

Кабінетом Міністрів України затверджуються порядок ведення бази даних будівель, в якому визначається:

перелік інформації щодо основних технічних показників об’єкта будівництва, технічних характеристик інженерних систем та енергоспоживання будівлі, що розміщуються в базі даних будівель;

вимоги до процедури збору та обробки інформації;

вимоги до форми та формату надання інформації;

етапність наповнення бази даних будівель, вимоги до способів, термінів і періодичності надання інформації до бази даних будівель;

порядок зберігання інформації, що міститься в базі даних будівель;

перелік довідників, класифікаторів, словників і порядок їх використання та взаємодії при розміщенні інформації;

порядок взаємодії з іншими базами даних, реєстрами, електронними інформаційними системами;

адреса офіційного веб-сайту бази даних будівель.

Для забезпечення наповнення бази даних будівель енергопостачальні організації, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники будівель, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та управителі багатоквартирних будинків вносять до бази даних будівель інформацію, яка визначена у порядку ведення бази даних будівель.

Держателем бази даних будівель є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель.

Технічним адміністратором бази даних будівель (далі – технічний адміністратор) є визначене Кабінетом Міністрів України в порядку ведення бази даних будівель державне унітарне підприємство, яке належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інформатизації, електронного урядування, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства.

Технічний адміністратор здійснює заходи із створення, модернізації та супроводження програмного забезпечення бази даних будівель, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист інформації (даних), що містяться в базі даних будівель, забезпечує безперебійне її функціонування.

18) Після статті 151 доповнити новою статтею 152 такого змісту:

“Стаття 152. Зразкова роль центральних органів виконавчої влади у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель

  1. З метою забезпечення зразкової ролі центральних органів виконавчої влади у підвищенні енергетичної ефективності, Кабінет Міністрів України встановлює цільовий показник економії енергії в будівлях центральних органів виконавчої влади який переглядається кожні п’ять років (далі – цільовий показник енергоефективності).

Цільовий показник енергоефективності розраховується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.

Цільовий показник енергоефективності встановлюється в обсязі річного зменшення споживання енергії (у тому числі вираженої в показниках первинної енергії) в результаті приведення до рівня мінімальних вимог до енергетичної ефективності, площа яких складає не менше 1% від загальної площі будівель.

Методика розрахунку цільового показника енергоефективності центральних органів виконавчої влади розробляється та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель, з урахуванням вимог актів законодавства Європейського Союзу, нормативно-правової бази Енергетичного Співтовариства.

  1. Вимога по досягненню цільового показника енергоефективності, поширюється на будівлі, які одночасно відповідають таким вимогам:

1) перебувають у державній чи комунальній власності;

2) в них розміщується апарат центральних органів виконавчої влади;

3) опалювана площа будівлі або частини будівлі яку займає апарат центральних органів виконавчої влади, складає більше 250 квадратних метрів;

4) рівень енергетичної ефективності будівель станом на дату набрання чинності цим Законом не відповідає мінімальним вимогам до енергетичної ефективності.

Вимоги по досягненню цільового показника енергоефективності не поширюються на будівлі, які віднесені до об’єктів культурної спадщини, використовуються під час богослужінь, релігійних обрядів і церемоній або які забезпечують діяльність Збройних сил України або інших органів державної влади, що забезпечують формування державної політики та реалізацію функцій із забезпечення національної безпеки та оборони.

  1. З метою досягнення цільового показника енергоефективності центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель спільно з іншими центральними органами виконавчої влади щорічно до 30 травня формує план підвищення рівня енергоефективності будівель центральних органів виконавчої влади (далі – План) на наступний календарний рік із зазначенням джерел фінансування таких заходів.

План затверджується Кабінетом Міністрів України.

  1. На виконання Плану центральні органи виконавчої влади забезпечують здійснення заходів, що визначені в статті 12 та 12¹ цього Закону та інші заходи, не заборонені законодавством.
  2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, здійснює моніторинг досягнення цільового показника енергоефективності та подає щороку до 10 (десятого) числа другого місяця, що настає за звітним періодом, Кабінету Міністрів України зведену інформацію про результати.

Моніторинг стану досягнення цільового показника енергоефективності здійснюється у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель.

Для забезпечення здійснення моніторингу за досягненням цільового показника енергоефективності формується база даних будівель, які перебувають у власності, володінні, користуванні центральних органів виконавчої влади (далі – база даних будівель центральних органів виконавчої влади) з урахуванням вимог, визначених у частинах другій та третій цієї статті.

База даних будівель центральних органів виконавчої влади є складовою національної бази даних енергетичних та експлуатаційних характеристик будівель та формується відповідно до порядку, визначеного у частині п’ятій статті 15¹ цього Закону.

Центральні органи виконавчої влади мають забезпечити своєчасне подання відомостей для внесення до бази даних будівель центральної виконавчої влади.

  1. Досягнення цільового показника енергоефективності з метою забезпечення зразкової ролі центральних органів виконавчої влади у сфері енергетичної ефективності здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів, зокрема в рамках Програми цільового фінансування, отриманих як гранти або залучених в інший спосіб з будь-яких інших джерел, не заборонених законом.
  2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, повідомляє Секретаріат Енергетичного Співтовариства про досягнення цільового показника економії енергії з урахуванням вимог актів законодавства Європейського Союзу, Енергетичного Співтовариства кожні три роки до 30 квітня.

19) Статтю 16 викласти у такій редакції:

“Стаття 16. Фінансування енергоефективних заходів в будівлях

  1. Фінансування енергоефективних заходів в будівлях здійснюється за рахунок власника (співвласників) будівель, коштів державного і місцевих бюджетів, інших не заборонених законом джерел, а також на засадах державно-приватного партнерства або енергосервісу.
  2. Державна підтримка енергоефективних заходів в будівлях може здійснюватися шляхом:

1) бюджетних інвестиційних асигнувань державного бюджету та/або місцевих бюджетів;

2) здешевлення кредитів на здійснення енергоефективних заходів в будівлях (відшкодування відсотків за кредитами та/або частини суми кредиту);

3) відшкодування частини вартості енергоефективних заходів в будівлях;

4) пільгового кредитування;

5) надання державних та місцевих гарантій за кредитами;

6) провадження стимулюючого тарифо- та ціноутворення на комунальні послуги та енергію;

7) здійснення державно-приватного партнерства;

8) запровадження механізмів скерування фінансування житлових субсидій на оплату житлово-комунальних послуг  у інвестування в енергоефективні заходи в будівлях, а також механізмів стимулювання одержувачів соціальної допомоги, житлових субсидій на оплату житлово-комунальних послуг до здійснення енергоефективних заходів в будівлях;

9) інших форм фінансування, передбачених законодавством.

  1. Для надання державної підтримки термомодернізації та впровадження енергоефективних заходів можуть утворюватися фінансові установи, що діють відповідно до законодавства
  2. Пріоритетними напрямами надання державної підтримки термомодернізації та впровадження енергоефективних заходів в будівлях є:

1) здійснення термомодернізації або впровадження енергоефективних заходів в будівлях з досягненням класу енергетичної ефективності будівлі не нижче рівня встановленого мінімальними вимогами;

2) здійснення термомодернізації або впровадження енергоефективних заходів в будівлях з досягненням мінімальних вимог до енергетичної ефективності будівель;

3) впровадження автоматизованих систем моніторингу і управління інженерними системами будівель;

4) реконструкція та модернізація систем опалення (із встановленням обладнання для автоматичного регулювання температури теплоносія залежно від погодних умов та обладнання для автоматичного регулювання температури повітря у приміщеннях);

5) встановлення у будівлях автономних систем з використанням:

а) повністю або частково відновлюваних джерел енергії;

б) теплових насосів;

в) когенераційних установок;

г) систем акумуляції теплової та електричної енергії.

20) У статті 17:

У частині другій слова “або фахівець з обстеження інженерних систем” замінити словом “будівель”;

У частині третій слова “або фахівцем з обстеження інженерних систем” замінити словами “будівель або юридичною особою, в трудових відносинах з якою перебуває енергоаудитор будівель”;

Частину четверту викласти у такій редакції:

“4. При встановленні невідповідності між класом енергетичної ефективності будівлі зазначеним у проектній документації на будівництво, та класом енергетичної ефективності будівлі, визначеним за результатом сертифікації енергетичної ефективності такої будівлі перед прийняттям об’єкта в експлуатацію, власник (будь-який співвласник) будівлі має право вимагати від замовника будівництва в установленому законодавством порядку усунення недоліків або відшкодування збитків, завданих такою невідповідністю.”.

21) У статті 18:

У частині другій:

У пункті 1:

В абзаці четвертому слова “будівлі у випадках, встановлених законом” замінити словами “та/або витягу зі звіту про результати обстеження технічних установок”;

Абзац шостий викласти у такій редакції:

“Неподання замовником термомодернізації письмового повідомлення постачальнику енергії про обсяг зменшення теплового та/або електричного навантаження будівлі, що виникнуть після виконання робіт з впровадження заходів з енергоефективності або термомодернізації, -“.

У пункті 2:

Абзац п’ятий викласти у такій редакції:

“2. Реклама будівель, які мають енергетичний сертифікат, з метою їх продажу або найму (оренди) має містити клас енергетичної ефективності, зазначений у відповідному енергетичному сертифікаті;

Реклама об’єктів будівництва з метою їх продажу або найму (оренди) має містити клас енергетичної ефективності, зазначений у проектній документації на будівництво”;.

Частину третю викласти у такій редакції:

“3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом вносить зміни до відповідних нормативних актів щодо включення до складу та змісту проектної документації об’єкта будівництва форми представлення в проекті показників та класу енергетичної ефективності будівлі; визначення вимог щодо підтримання енергетичних характеристик прийнятих в експлуатацію об’єктів та забезпечення експлуатаційної придатності їхніх огороджувальних конструкцій, інженерних систем із зазначенням параметрів налаштування обладнання; а також не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом подає для інформування Секретаріату Енергетичного Співтовариства звіт про вихідні дані, що використовувалися для розрахунку економічно доцільного рівня мінімальних вимог до енергетичної ефективності, результати таких розрахунків разом з відповідними поясненнями.”;

Частину п’яту виключити;

У частині сьомій слова “заходи із забезпечення (підвищення рівня) енергетичної ефективності будівель” замінити словами “термомодернізацію та енергоефективних заходів в будівлях”.

  1. У Законі України “Про Фонд енергоефективності” (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 32, ст. 344):

1) У статті 4:

У частині третій:

В абзаці другому слова та цифри “зазначених у пунктах 1 і 2 цієї частини” виключити;

В абзаці третьому слова “або у разі непідписання такої угоди протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом” виключити;

Після абазу третього доповнити новими абзацами третім-четвертим (з подальшою зміною нумерації) такого змісту:

“Член Наглядової ради, зазначений у пункті 3 цієї частини виконує свої функції на платній основі на підставі цивільно-правового договору, який укладається між Фондом та таким членом, якщо інше не встановлено договором, що передбачає фінансування донорами діяльності Фонду.

Розмір винагороди, заохочувальних, компенсаційних та інших виплат члену Наглядової ради, зазначеного у пункті 3 цієї частини встановлюється на рівні з незалежними членами Наглядової ради, якщо інше не встановлено договором, що передбачає фінансування донорами діяльності Фонду.”;

Після абзацу шостого (після зміни нумерації) доповнити новим абзацом сьомим такого змісту:

“Всі члени Наглядової ради мають рівні права та обов’язки, крім випадків, передбачених цим Законом.”.

У частині четвертій:

Пункт 21 після слова “завершення” доповнити словами “або після завершення їх окремих етапів у випадках, передбачених програмами Фонду”;

Після пункту 27 доповнити новим пунктом такого змісту:

“28. схвалення за поданням Дирекції порядку залучення юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців на договірній основі (аутсорсинг) для надання послуг та робіт, а також затвердження переліку таких послуг та робіт.”.

2) Абзац перший частини четвертої статті 5 виключити.

3) У статті 6:

У частині другій:

Пункти 16, 19 після слів “завершення” доповнити словами “або після завершення їх окремих етапів у випадках, передбачених програмами Фонду”.

4) У пункті 6 частини першої статті 13 слова “енергетичного аудиту” замінити словами “сертифікації енергетичної ефективності та складання рекомендаційного звіту”.

5) Пункт 10 частини першої статті 14 після слова “завершення” доповнити словами “або після завершення їх окремих етапів у випадках, передбачених програмами Фонду.”.

6)У статті 15:

У частині третій:

У пункті 4 слова “банків-партнерів та інших посередників” замінити словами “третіх осіб”;

Пункти 6, 10 після слів “завершення” доповнити словами “або після завершення їх окремих етапів у випадках, передбачених програмами Фонду.”;

7) У статті 17:

У частині третій:

Слова “кінцевим бенефіціарам” виключити;

Після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту:

“Допускається поетапне відшкодування Фондом витрат на реалізацію заходів з енергоефективності в рамках проектів, у разі верифікації таких заходів відповідно до умов програм Фонду.”.

8) У статті 18:

Частину другу доповнити новими абзацами такого змісту:

“Фінансування часткового відшкодування вартості заходів з термомодернізації може здійснюватися поетапно за результатами завершення окремих етапів проекту та їх верифікації у випадках, передбачених програмами Фонду.

Проекти, що фінансуються відповідно до програм Фонду, можуть включати види робіт що не відносяться до заходів з енергоефективності, але без яких унеможливлюється реалізація проектів з енергоефективності. Розмір відшкодування витрат на виконання таких видів робіт може становити не більше 10 відсотків від вартості заходів з енергоефективності.”.

9) У статті 19:

У частині першій:

У пункті 1 слова”енергетичного аудиту, що здійснюється” замінити словами “рекомендаційного звіту, що складається”;

Пункт 2 після слова “проектів” доповнити словами”або їх частин, після завершення окремих етапів реалізації проектів, у випадках, передбачених програмами Фонду”.

10) Пункт 3 частини першої статті 21 після слова “енергозбереження” доповнити словами “або їх окремих завершених етапів”.

11) У пункті 9 частини першої статті 23слова “із звільненням” замінити словами “з припиненням повноважень”.

12) Частину третю статті 25 викласти у такій редакції:

“3. Часткове відшкодування вартості заходів з термомодернізації без сертифіката енергетичної ефективності будівель схвалюється Наглядовою радою до дня запровадження сертифікації енергетичної ефективності будівель відповідно до вимог Закону України “Про енергетичну ефективність будівель”.

Заходи, що передбачають встановлення опалювальних і охолоджувальних систем та обладнання, а також заміну наявних систем та обладнання, вважаються високоефективними та більш ефективними, якщо їх використання забезпечує економію відповідних енергетичних ресурсів у розмірі не менше 10 відсотків.”.

  1. У пункті 3 частини третьої статті 3 Закону України “Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015 р., № 26, ст.220) слова “використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива” замінити словами “забезпечення енергетичної ефективності будівель”.
  2. У Законі України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 34, ст.370):

1) Частину четверту статті 3 доповнити новим абзацом такого змісту:

“У разі порушення виконавцем відповідної комунальної послуги або оператором зовнішніх інженерних мереж строків прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку, споживачі мають право вимагати від таких виконавця і оператора визначати обсяг спожитої комунальної послуги на основі показань вузла комерційного обліку з дати фактичного встановлення такого вузла, яка підтверджується відповідним актом, складеним між замовником і виконавцем робіт зі встановлення (монтажу) вузла комерційного обліку.”.

2) Частину десяту статті 8 викласти у такій редакції:

“10. Виконавець або визначена інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, зобов’язані щомісяця надавати облікову інформацію про споживання комунальних послуг за вузлами комерційного обліку органу місцевого самоврядування для здійснення узагальнення та моніторингу у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства та у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель.”.

  1. У Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, № 24, ст.170):

1) Пункт “а” статті 28 після підпункту 9 доповнити новим підпунктом 10 такого змісту:

“10) впровадження та забезпечення функціонування систем енергетичного менеджменту будівель та систем енергетичного менеджменту органів місцевого самоврядування;”;

2) У статті 30:

Пункт “а” після пункту 1 доповнити новим підпунктом 1-1 такого змісту:

“1-1) запровадження та забезпечення функціонування системи енергетичного менеджменту будівель;”;

Підпункт 10 пункту “б” викласти у такій редакції:

“10) облік відповідно до закону об’єктів нерухомого майна незалежно від форм власності та надання необхідних відомостей до бази даних національного фонду будівель відповідно до Закону України «Про енергетичну ефективність будівель»”.

ІІ. 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Пунктів 6, 7, 8, 15 частини першої розділу І цього Закону вводяться в дію через 12 місяців з дня опублікування цього Закону;

Абзац 14 пункту 8 частини першої розділу І цього Закону водиться в дію з 1 січня 2026 року, крім випадків наявності для будівлі чинного енергетичного сертифіката.

Пункт 14 частини першої розділу І цього Закону водиться в дію через 18 місяців з дня опублікування цього Закону.

  1. Кабінету Міністрів України протягом 9 місяців з дня набрання чинності цим Законом:

прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, а також прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону;

до 1 січня 2023 року забезпечити проведення в установленому порядку сертифікації енергетичної ефективності будівель, визначених пунктом другим частини першої статті 7Закону України “Про енергетичну ефективність будівель”;

до 1 січня 2023 року забезпечити проведення в установленому порядку обстеження технічних установок будівель, визначених пунктом першим частини першої статті 13 Закону України “Про енергетичну ефективність будівель”;

  1. Центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель, протягом 18 місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації пункту 14 частини першої розділу І цього Закону.
  2. Органам місцевого самоврядування:

до 1 січня 2024 року забезпечити проведення в установленому порядку сертифікації енергетичної ефективності будівель, визначених пунктом четвертим частини першої статті 7Закону України “Про енергетичну ефективність будівель”;

до 1 січня 2025 року забезпечити проведення в установленому порядку сертифікації енергетичної ефективності будівель, визначених пунктом п’ятим частини першої статті 7Закону України “Про енергетичну ефективність будівель”;

до 1 січня 2024 року забезпечити проведення в установленому порядку обстеження технічних установок будівель, визначених пунктом другим частини першої статті 13Закону України “Про енергетичну ефективність будівель”.

  1. Установити, що кваліфікаційні атестати фахівця з аудиту енергетичної ефективності будівель та фахівця з обстеження інженерних систем будівель, що отримані до набрання чинності цим Законом прирівнюються до кваліфікаційного сертифікату енергоаудитора будівель.

Строк дії таких атестатів визначається відповідно до норм Закону, які діяли на дату їх отримання.

  1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексах затверджує загальнодержавні зважені фактори первинної енергії, фактори викидів CO2, що визначаються відповідно до методики, що розробляється та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива (крім питань забезпечення енергоефективності будівель та інших споруд).

 

Голова Верховної Ради України                                      Дмитро РАЗУМКОВ

Інформаційне повідомлення про проведення електроннихконсультаційз громадськістю

Повернутися вгору