Щодо нормативних вимог на проектування АЗС та роз’яснення поняття «Багатопаливна автозаправна станція»

20.03.2018

Порядок приймання та роздрібної торгівлі  бензином,  дизельним  паливом,  скрапленим вуглеводневим газом,   гасом,   маслами,   мастилами  встановлено Правилами роздрібної   торгівлі   нафтопродуктами,  затвердженими  постановою Кабінету Міністрів  України від 20.12.1997 № 1442 (далі – Правила).

За класифікацію, встановленою у пункті 3 Правил, автозаправні станції (далі – АЗС) поділяються на стаціонарні, пересувні та контейнерні. Стаціонарні  АЗС – комплекс споруд для приймання та відпуск нафтопродуктів  з наземним або підземним розміщенням резервуарів і з  не зблокованими  з  ними  паливо-, масло- та газороздавальними колонками.

Розміщення АЗС у населених пунктах та за їх межами здійснюється відповідно до вимог пунктів 7.55* – 7.65* ДБН 360-92 «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень» та пункту 3 Правил.

Розміщення автомобільних газозаправних станція та пунктів зріджених газів здійснюється відповідно до вимог пунктів 8.141 – 8.155 ДБН В.2.5-20-2001 «Газопостачання».

Повернутися вгору