Забезпечення чистої, доступної та безпечної енергії (трансформація вугільних регіонів)

26.04.2021

Ціль ЄЗК: Забезпечення чистої, доступної та безпечної енергії

Сфера політик Мінрегіону: трансформація вугільних регіонів

Ситуація в Україні: Євроінтеграційний вектор розвитку, який обрала Україна, вимагає трансформації державної енергетичної політики через екологічні виклики, що постали сьогодні перед усім світом. Збільшення викидів парникових газів, у тому числі вуглекислого газу, призводить до інтенсифікації глобального потепління та поширення негативних проявів зміни клімату як в Україні, так і у світі в цілому.

Багато десятиліть основними енергоносіями в Україні були видобувні невідновлювані природні ресурси, такі як природний газ, вугілля, тощо. Проте, внаслідок зміни екологічної ситуації, світових трендів, цінової кон’юнктури, впровадження новітніх технологій, тощо, частка невідновлюваних ресурсів в енергетичному балансі України зменшується. Насамперед, це стосується такого виду викопного палива, як вугілля.

Вугільна промисловість є однією із базових галузей національної економіки, однак тривалий час перебуває в кризовому стані.

Україна стабільно демонструє тенденції падіння видобутку вугілля.
У період з 2015 по 2019 роки, видобуток вугілля в Україні зменшився з 39,7 млн тонн до 31,2 млн тонн. За вказаний період, відбулося значно більше падіння видобутку на державних шахтах, які в 2019 році видобули 3,5 млн тонн вугілля, що на 3,2 млн тонн менше, ніж в 2015 році. Тенденція зменшення обсягів видобутку збереглась і в 2020 році – за перше півріччя видобуток державних підприємств становить 1,3 млн тонн, а приватних – 11,8 млн тонн.

Собівартість продукції підприємств державного вугледобувного сектору за останні 5 років зросла на 81% і станом на кінець 2019 року становить 3754 грн за тонну готової товарної вугільної продукції. Тенденція щодо збільшення собівартості зберігається і зараз.

Вугільні регіони, зокрема території, де розташовані вугільні підприємства, через свою монопрофільність та особливості структури зайнятого населення,  відрізняються низькою інвестиційною привабливістю. Особливо це стосується Луганської та Донецької області, де, окрім економічних, виникають військові ризики для ведення бізнесу.

Державні вугледобувні підприємства є збитковими та вимагають постійної підтримки за рахунок коштів державного бюджету. Працівники цих шахт та члени їх сімей постійно страждають від систематичних затримок виплати заробітної платні. У зв’язку з незадовільним фінансовим станом державних шахт постійно накопичується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що призводить до затримок виходу шахтарів на пенсію. Значний розрив між рівнем заробітної плати та реальними споживчими потребами шахтарів, на фоні несвоєчасної виплати заробітної плати, призводить до загострення соціально-економічної напруги у вугільних регіонах.

Таким чином, існуючий спектр проблем призводить до того, що на сьогодні існує необхідність не тільки у структурній перебудові вугільної галузі, а й у соціально-економічній трансформації вугільних регіонів України. 

ПРІОРИТЕТИ І ЗАВДАННЯ МІНРЕГІОНУ

Пріоритетними завданнями є:

– створення умов для сприятливого інвестиційного розвитку вугільних регіонів;

– диверсифікація локальної економіки вугільних регіонів

– удосконалення державної політики у сфері зайнятості та освіти у межах вугільних регіонів;

– покращення умов проживання та сприяння розвитку соціальної інфраструктури населених пунктів у межах вугільних регіонів;

– сприяння збалансованому розвитку громад вугільних регіонів та поступовому зниженню залежності від вуглевидобувної галузі;

– впровадження нових підходів до управління житлово-комунальним господарством;

– сприяння діджиталізації та впровадження сучасних цифрових технологій у сфері управління вугільними територіями;

– удосконалення державної політики щодо покращення екологічної ситуації у межах вугільних територій;

– запровадження нової ефективної системи соціальної підтримки працівників підприємств вугільної галузі, членів їх сімей та населення територій, на яких розміщуються вугільні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації, консервації або переорієнтації на інші види економічної діяльності.

Повернутися вгору