Впровадження в Україні європейської ієрархії управління побутовими відходами

11.12.2018

Передові країни світу розробили п’ятиступеневу ієрархію управління відходами, яка базується на пріоритеті запобігання утворенню відходів, а якщо запобігти не вдається – докладаються зусилля для повторного використання, якщо і це неможливо – здійснюється рециклінг (матеріали з відходів переробляються на продукцію, матеріали або речовини). Рециклінг включає перероблення органічного матеріалу, але не включає відновлення енергії чи перероблення на матеріали, що будуть використовуватися як паливо або матеріали для зворотнього заповнення.

Коли переробка (рециклінг) неможливі – застосовуються операції із відновлення енергії чи перероблення на матеріали, що будуть використовуватися як паливо або матеріали для зворотнього заповнення.

Зворотнє заповнення – операція з відновлення, коли придатні для цього відходи (крім небезпечних) використовуються для заповнення пустот або для інженерних цілей у ландшафтних роботах, де відходами заміщують матеріали, які не є відходами.

Якщо всі ці операції вже здійснені або виконати їх неможливо – відходи можна видалити (в тому числі захоронити, розмістити на спеціальних полігонах, спалити, розчинити тощо).

Цю ієрархію прийняла й Україна, схваливши в 2017 році Національну стратегію з управління відходами.

В Україні щороку утворюється близько 52 млн. м3 побутових відходів, або близько 10 млн. тонн, які захоронюються на 5,5 тис. сміттєзвалищ і полігонів загальною площею понад 8,5 тис. га.

На сьогодні близько у 1200 населених пунктах впроваджується роздільне збирання побутових відходів, що у півтора рази більше, ніж у минулому році.

У 21 населеному пункті працюють 26 сміттєсортувальних ліній, у 18 населених пунктах будуються сміттєсортувальні комплекси.

Щорічно на сміттєпереробні підприємства України потрапляє 700 тисяч тон картонно-паперової продукції, 120 тис. тон полімерів, 50 тис. тон ПЕТ-пляшки, 460 тисяч тон склобою. На сьогодні діють 17 підприємств з переробки макулатури, 39 – з переробки полімерів, 19 – з переробки ПЕТФ-сировини, 16 – з переробки склобою. Обсяг зібраних ресурсоцінних компонентів завдяки роздільному збору побутових відходів мешканцями у контейнери на прибудинковій території, сортувальним лініям на полігонах та через пункти вторсировини становить тільки 40% від потужностей сміттєпереробних заводів. Обсяг вимушеного імпорту вторинної сировини для функціонування діючих підприємств по переробки становить 400 тис. тон.

З метою надання якісних послуг з вивезення побутових відходів та охоплення всього населення цією послугою у 2018 році передбачено придбання на суму понад 172 млн. гривень понад 36 тис. контейнерів для збирання побутових відходів, з них понад 7 тис. контейнерів для роздільного збирання побутових відходів, та 181 спеціально обладнаний транспортний засіб на суму 400 млн. гривень. Закупівля контейнерів та сміттєвозів заплановано за рахунок коштів місцевих бюджетів, з фондів регіонального розвитку та охорони навколишнього природного середовища та за рахунок коштів підприємств.

На 28 полігонах влаштовано систему вилучення біогазу та експлуатуються когенераційні установка з потужністю 45,2 МВт. Кількість виробленої електроенергії за даними НКРЕКП за 2018 рік станом на 01.11.2018 становить понад 144 млн кВт·год.

Утилізація побутових відходів здійснюється на сміттєспалювальному заводі в місті Києві, а також експлуатуються сміттєспалювальна установка в м. Люботин Харківської області та дві сміттєспалювальні установки в місті Харків.

Генерація енергії з ТПВ відповідає 4-му ступеню ієрархії (використання побутових відходів як джерело енергії) та може здійснюватись у різний спосіб. Наприклад, найбільш екологічно чистий – анаеробне зброджування для отримання біогазу. Щодо спалювання, то воно має бути дозволено лише на заводах із високим рівнем захисту навколишнього середовища та виключно того сміття, яке економічно не вигідно переробляти.

Наскільки виправданим є спалювання відходів? За опублікованими підрахунками, з 10 млн тон сміття, яке щороку потрапляє на полігони, можна виробляти 3,5 млн Гкал теплової енергії та 1,2 млрд кВт·год електроенергії на рік. У результаті потенціал заміщення газу становить приблизно 3% від обсягу, спожитого в 2017 році. Це складає 1,48% та 0,79% відповідно від загального споживання теплової та електричної енергії.

При цьому, на вторинну сировину (рециклінг) надається 20-30% від усієї маси ТПВ. Однак, це суперечить Національній стратегії з управління відходами, відповідно до якої на рециклінг має надходити до 50% відходів – це саме той рівень, якого вже зобов’язалися дотримуватися країни ЄС.

На сьогодні лише 3% вітчизняних ТПВ перетворюються на енергію шляхом спалювання, а максимальне значення, визначене у Національній стратегії – 10%. З такого обсягу потенційна енергія має ще скромніші результати – 105 000 Гкал (0,04%) та 36 млн кВт·год (0,02%) у випадку використання 3% ТПВ та 350 000 гКал (0,15%) та 120 млн кВт·год (0,08%) якщо на енергію перетворюється 10%. Чи варті такі відсотки отриманої енергії екологічних ризиків, які виникають через спалювання відходів?

Існує два основні способи отримання енергії зі сміття – біогаз із органічних відходів та RDF-паливо (Refuse Derived Fuel) з неорганічних відходів. І перший, і другий способи є цікавими для підприємців, адже мають високу ймовірність швидкої окупності інвестицій (до семи років), особливо за умов впровадження так званого «зеленого тарифу» для переробки сміття під виглядом «відновлюваних джерел енергії».

Повернутися вгору