Геннадій Зубко: Ми не вигадуємо чогось нового, шлях термомодернізації пройшли усі європейські країни

04.03.2016

Снимок

Перед розмовою з віце-прем’єр-міністром – міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадієм Зубком нас зацікавила запропонована Мінрегіоном концепція створення Фонду енергоефективності. Після обговорення ідеї з кількома експертами галузі, виявилося, що пропозиції Мінрегіону видаються справді ефективним рішенням для щонайменше двох проблем нашої держави – залежності України від закупок енергоресурсів та зростаючої кількості видатків з державного бюджету на покриття субсидій по житлово-комунальним тарифам.

Наскільки серйозні ці проблеми, можна уявити з наступних цифр. Цьогоріч у бюджеті було виділено 35 млрд гривень на виплату субсидій по сплаті житлово-комунальних послуг, а уряд приготувався, що лише цієї весни субсидіантів побільшає на 1,5-2 млн сімей. Однак і це не межа. Чим далі зростатимуть тарифи (а вони, нагадаємо, досягнуть свого піку навесні 2017 року), тим більше людей вишиковуватимуться у чергу за державною допомогою. При цьому, не підвищувати ціни на ЖКП не можна. Довести їх рівень до самоокупності – таке було зобов’язання України перед МВФ та іншими фінансовими установами, що щедрою рукою кредитують нашу економіку. А якщо просто компенсувати населенню, то кошти, виділені у якості державної підтримки незаможним верствам, банально проїдатимуться.

Що стосується газового питання, то ні для кого не секрет, наскільки залежною була Україна від поставок російського газу протягом 24 років незалежності. Навіть нині, коли ми уже майже 100 днів не закуповуємо енергоресурси у північного сусіда, багато хто не вірить, що країна так протримається довго.

Як би воно не було, але якщо раніше населення спалювало по 20 млрд кубометрів газу на рік, то тепер країна уже не може дозволити собі таку розкіш.

Тож, в інтерв’ю з віце-прем’єром ми поставили за мету з’ясувати, наскільки реально Україні хоча б частково зняти з бюджету тягар субсидій, а також зекономити ще більше на споживанні газу через реалізацію ідеї Фонду енергоефективності. Скільки часу та грошей знадобиться Україні на повну термомодернізацію житлового та комунального секторів?

22 ТИСЯЧІ «ХРУЩОВОК» ПОТРЕБУЮТЬ КАПІТАЛЬНОГО УТЕПЛЕННЯ

– На сьогодні більшість багатоповерхівок у країні побудовані в часи, коли про енергоефективність навіть не згадували…

– Так, ми розуміємо, що в Україні більшість будинків зводилися у 50-80-х роках. Тільки «хрущовок», які потребують капітального утеплення, по всій країні 22 тисячі. Практично усе тепло, яке подається в таке житло, зразу виходило через не утеплені стіни, вікна, неізольовані труби, дахи. Нагріти такий будинок за низької зовнішньої температури практично неможливо. І це питання можна вирішувати лише реновацією з утеплення.

Зараз Мінрегіон працює над розробкою серійних проектів по утепленню типових будинків, які побудовані у різних містах країни. Випустивши серійні проекти з енергоефективності, ми зможемо дати відповідь людям, які готові залучати кошти, яким чином їм краще провести термомодернізацію.

– І для цього ви пропонуєте створити Фонд енергоефективності. Він справді виглядає як красива ідея, проте надто теоретична. Його діяльність потребує шалених інвестицій, особливо на перші роки. Якого порядку ці цифри?

– Ринок енергоефективності України, за підрахунками експертів, складає близько 40 млрд євро.

Однак, якщо ми не будемо інвестувати ці кошти, то ми їх будемо кожного року втрачати. Ми розуміємо, що інвестиції в енергоефективність – це єдиний шлях заощадити і кошти, і енергоносії.

– 40 млрд євро – це звучить якось абсолютно фантастично. Є якийсь більш реалістичний сценарій? Яка мінімальна планка витрат у цій сфері?

– За нашою оцінкою, у перші роки треба вкласти у заходи енергоефективності близько 30 млрд гривень. Вже тільки це зекономить Україні щороку близько 1 млрд кубометрів газу.

Наголошую, що це не просто вкладення. Нині ми втрачаємо практично 50% виробленого тепла. На підприємствах теплокомуненерго втрачається до 15% тепла. У мережах, за різними оцінками, втрати сягають до 20-25%. Наприклад, у місті Кривий Ріг тільки у мережах втрачається до 47% тепла. У порівнянні з Польщею, Україна витрачає на 1 метр квадратний енергоресурсів у два рази більше.

Тобто, ми закладаємо великий потенціал економії.

– Сьогодні серед населення дуже популярна ідея сонячної енергії, що, в свою чергу, могло б зекономити державі значні кошти на енергоресурси. Проте ідея сонячних батарей фінансово не підйомна для більшості громадян. Чи існують якісь напрацювання на державному рівні, щоб зробити сонячну енергію доступнішою для людей?

– На мою думку, сонячні батареї – один з найкращих автономних засобів отримання електроенергії. Хоча, дійсно, це достатньо дороге обладнання, і матиме економічний сенс тільки після глибокої реновації будинків…

Однак це питання відноситься до сфери відновлювальної енергетики, а не енергоефективності. Тому ми поки не включаємо його до концепції діяльності Фонду енергоефективності. Підтримка встановлення сонячних батарей може розглядатися як напрямок на перспективу.

ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІ ПРОЕКТИ ВИХОДЯТЬ НА САМООКУПНІСТЬ ПРОТЯГОМ П’ЯТИ РОКІВ

– Очевидно, що ви розраховуєте на донорів? Але який інтерес вони можуть мати в проекті «термомодернізація України»?

– Ми не вигадуємо чогось нового, або особливого. Шлях, яким буде йти Україна, в свій час пройшли усі європейські країни.

Енергоефективні проекти досить швидко самоокупаються, виходять на самоокупність – буквально протягом п’яти років. Зрештою, ринок енергоефективності – це той ринок, який спроможний дати інвесторам достатній прибуток. Це така ж інвестиція, як і у будь-яку галузь, наприклад, у агропромисловий сектор, або у логістику, або у промисловість.

Отже, є ринок, який потребує інвестицій та швидко самоокупається, тому є достатньо привабливим. І є  партнери, які мають кредитні ресурси. Потрібно лише зробити так, щоб вони зустрілися на цьому шляху.

– Нас влаштовує будь хто, готовий інвестувати в Україну?

– Ні. Ми повинні запросити ті компанії, які можуть виконувати роботи з термомодернізації. Ці інвестори принесуть технології, нові будівельні матеріали.

Паралельно це матиме мультиплікаційний ефект для української економіки. Зокрема, підштовхне розвиток будівельного ринку в Україні. Це до 100 тисяч нових робочих місць.

– «Технології, нові будівельні матеріали»… Тобто, ставка робиться на зарубіжного інвестора?

– Не тільки. Нам потрібно також мотивувати внутрішнього інвестора вкладати кошти. Концепція Фонду енергоефективності передбачає можливість участі держави у його фінансуванні. По аналогії до того, як це працює в державній програмі на компенсацію тіла «теплих» кредитів.

– Хто розглядається у якості потенційних інвесторів? Можливо, ведуться переговори з цього приводу вже сьогодні?

– Зараз є підтримка від Європейського Союзу та уряду Німеччини, які допомагали нам у розробці концепції Фонду. Вони бачать, що Україна зацікавлена у реалізації цього проекту. Держава вкладає кошти з бюджету, є муніципальні програми, які компенсують відсотки по «теплим» кредитам. Найголовніше, що є бажання громадян брати кредити, утеплюватися, економити.

Уряд Німеччини уже задекларував, що він зможе надати у Фонд до 25 млн євро. Європейський Союз також демонструє готовність надати кошти для наповнення цього Фонду. Вже почалася практична робота по проекту: Уряд Німеччини фінансує аналітичну групу, яка буде займатися розробкою моделі Фонду енергоефективності.

– Хто вирішуватиме, під які проекти виділятимуться кошти або, як кажуть у народі, хто сидітиме «на потоці»?

– Я категорично проти вживання слів «сидіти на потоці». Сама концепція жодним чином не передбачає найменшої можливості ручного управління або адміністративного впливу на роботу Фонду. Це не державна установа. Фонд – це два окремі рахунки, на які надходять кошти з державного бюджету і бюджету донорів. Є наглядова рада, до якої входять і представники донорів, і представники державних установ, і представники тих, хто займається енергоефективністю: Державне агентство з енергоефективності, асоціації тепловиків, інші учасники ринку. Саме вони визначатимуть політику, яким чином компенсувати ту чи іншу частину кредитів на реалізацію проектів з енергоефективності.

– Але хто конкретно контролюватиме здійснення проектів та оцінюватиме ефективність використання коштів?

– Оскільки це ринок, ми хочемо, щоб це не визначав уряд. Рішення ухвалюватиме Наглядова рада Фонду. Ми пропонуємо, щоб це рішення задавало лише рамки технічних умов надання коштів, а також відсоток компенсації кредитів для ОСББ або індивідуального будинку. Якщо заявник відповідатиме технічним умовам, то він зможе звернутися до банку.

– Це буде все той же «Ощадбанк», як ми вже це бачили у попередньому проекті енергоефективних кредитів?

– Сьогодні у нас є три державні банки, що працюють за програмою «теплих» кредитів. Не виключаю, що кількість банків у майбутньому може бути розширена й за рахунок комерційних банків. Якщо комерційний банк запропонує кращу ставку по кредиту на енергоефективні заходи, наприклад, не 25%, як «Ощадбанк» або «Укргазбанк», а – 15%, то люди будуть отримувати кредити в такому банку.

У ЦІЙ МОДЕЛІ ВІДНОСИН ЧИНОВНИК НЕ ФІГУРУЄ

– А хіба пересічній, не дуже заможній людині не вигідніше сидіти на субсидіях?

– Так, зараз система субсидій, забезпечивши людину компенсацією плати за комунальні послуги, мало мотивує. Людина не відчуває потребу економити, тим більше, витрачатися на енергоефективні заходи.

Тому ми пропонуємо монетизацію залишків субсидій на рахунках. Коли людина буде чітко розуміти, що зекономлена субсидія – це її кошти, які вона може використати, тоді й з’явиться мотивація.

– Чому вже зараз на енергоефективні заходи не можна використати субсидії, які лишилися з минулого року?

– Обсяг коштів у Держбюджеті на субсидії щорічно зростає. Якщо минулого року це було 17 млрд грн (уряд виділив 25 млрд, але фактично було використано лише 17, – ред.), то цьогоріч – уже 35 млрд грн.

Це значне навантаження на економіку країни, і потрібно запустити систему, яка дозволить розумно витрачати ці кошти. Фонд енергоефективності дозволить нам спрямувати донорські кошти, а також кошти державного бюджету на енергоефективність. Ми також плануємо використовувати у Фонді зекономлені від субсидій кошти для фінансування енергоефективних проектів.

– Добре, але які ідеї ви готові почути «знизу», щоб стимулювати людей вкладатися у енергоефективні заходи?

– На даному етапі держава виступає ініціатором стимулювання енергоефективних заходів. Нинішня модель субсидіювання не мотивує громадян вкладати кошти в оновлення обладнання та утеплення будинків, що гальмує проведення реформи в країні.

У 2015 році із Держбюджету на виплату субсидій та пільг було виділено 17 млрд грн, у 2016 році закладено 35 млрд грн. В наступному році ми очікуємо, що ця сума буде тільки зростати. Економіка жодної держави не в змозі витримати такий тиск.

Ключова ідея полягає у проведенні комплексної термомодернізації. Наприклад, якщо людина утеплює своє помешкання відповідно до стандартів, які відповідають максимальній економії тепла, то розмір компенсації тіла кредиту їй буде визначений за максимальною ставкою.

Окрім цього, людина повинна бути вмотивована не тільки залучати кошти, але і економити. Сьогодні ми бачимо, що по програмі «теплих» кредитів люди беруть кошти лише у тому разі, якщо вони забезпечені. Ми готові стимулювати отримувати такі кредити і малозабезпеченим громадянам. Наприклад, якщо були виділені субсидії, а споживач зекономив кошти, ми пропонуємо монетизувати частину цих коштів.  Споживач, отримуючи ці кошти на рахунок, зможе витрачати їх на утеплення або на виплату енергоефективного кредиту.

Ми готові до співпраці і з експертним середовищем, і з громадськими організаціями щодо роботи Фонду енергоефективності.

– Яке місце в проекті відведене для місцевих громад, а яке для «центру»?

– Ще раз підкреслюю, Фонд енергоефективності – це не державна установа, не бюрократичний апарат. Чиновник тут не буде приймати рішення. Конкретна людина буде безпосередньо мати діалог з банком, який матиме чіткі рамки, відповідно до яких надається кредит, або компенсується частина тіла кредиту.

В цій моделі відносин чиновник не фігурує.

У банках можуть брати кредити як безпосередньо власники індивідуальних будівель, як об’єднання співвласників, які хочуть утеплитися, так і, наприклад, муніципалітети або приватні компанії, які готові взяти такий кредит, термомодернізувати будинок, але потім будинок у своїх платіжках буде повертати ці кошти.

ЦЕЙ ВЕЛИКИЙ ШМАТОК РОБОТИ МИ ПОВИННІ ВИКОНАТИ ЗА ПІВРОКУ

– Коли орієнтовно буде ухвалена уся необхідна нормативно-правова база? Адже на цьому пункті гальмується значна частина урядових ініціатив. Коли ідея запрацює практично?

– Після робочої групи, яка підготувала усю аналітику і разом з урядом Німеччини відпрацювала саму концепцію Фонду, розпочала роботу міжвідомча група, до якої увійшли представники різних міністерств і донорських організацій. У рамках цієї групи буде підготовлено необхідний пакет законодавчих пропозицій. Фонд енергоефективності – це питання не тільки Мінрегіону чи Держенергоефективності. Це питання Міністерства соціальної політики, Міністерства фінансів, НКРЕКП, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Нафтогазу. Усі ці міністерства і відомства дуже добре обізнані з усіма нюансами і проблемами усіх учасників енергетичного ринку України.

Упродовж стислого терміну потрібно відпрацювати три напрямки, які потребують законодавчої підтримки – питання роботи фонду, питання субсидій, питання взаєморозрахунків між учасниками енергетичного ринку. На підставі отриманої моделі ми відпрацюємо законодавство. Я розраховую, що протягом півроку ми запропонуємо зміни до законодавства для забезпечення роботи Фонду енергоефективності. Назву лише частину з них – це закони «Про енергоефективність будівель», «Про енергоефективність», «Про комерційний облік», «Про житлово-комунальні послуги», який зараз доопрацьовується до другого читання у парламенті.

Цей великий шматок роботи ми повинні виконати за півроку.

– Що заважало зайнятися цим раніше?

– Сьогодні уже є розуміння українців, що це потрібно. На жаль, раніше зацікавленості не було. У минулі роки, коли ми казали, що хочемо, аби субсидії поверталися у фонд енергоефективності, дивилися, що розмір субсидій, який держава виплачує щороку, був у розмірі 3 млрд на рік. А обсяг, який потрібно проінвестувати в енергоефективність, це десятки мільярдів. Ніхто не хотів про це навіть розмовляти.

Важливо те, що сьогодні уже є розуміння, що це потрібно зробити. У минулі роки зацікавленості не було. Україна була на газовому гачку, коли дешевий економічно ресурс коштував нам дуже дорого політично. Зараз  з’явилася зацікавленість до того, щоб економити кошти, а не витрачати. Тепер це питання лежить у площині залежності України від придбання газу та його економії через енергоефективні заходи.

– А що буде з нинішньою державною програмою з енергоефективності після початку роботи фонду? Чи реально для держави «тягнути» обидва проекти?

Програма «теплих» кредитів, яка діяла у 2015 році, продовжиться як мінімум на цей рік.

Ми розуміємо, що є достатня кількість громадян та ОСББ, які отримують кредит. Однак, окрім коштів, вони потребують допомоги у консультаціях, яким чином максимально використати кошти, щоб максимально утеплити будинок. На жаль, існує ситуація коли кошти «теплого» кредиту витрачені, а ефект від термомодернізації дає лише 50% економії.

Саме тому Фонд енергоефективності буде мати технічний офіс, який супроводжуватиме енергоефективні проекти. Цей офіс надаватиме всю необхідну технічну, консультаційну, експертну допомогу по визначенню типів будинків та проектів, за якими їх потрібно модернізувати.

Всі інші питання вирішуватимуться на рівні тільки комерційних банків, державних банків та наглядової ради, яка формує політику.

– Давайте спробуємо підбити підсумок. Отже, якщо необхідні суми будуть знайдені, і організаційно вдасться реалізувати все задумане, який економічний ефект очікується від роботи фонду в найближчі кілька років?

– За нашими розрахунками, ми зможемо економити 60% газу, який зараз просто втрачається через тепло у мережах, теплокомуенерго та на опаленні будинків.

Причому, саме перші капіталовкладення дадуть найбільший ефект. Тільки встановлення індивідуального теплового пункту – лічильника, який може регулювати подачу тепла залежно від температури повітря на вулиці – дає ефект, який покаже 20-25% економії. І це вимагає відносно невеликих капіталовкладень, порівняно з утепленням будинку.

Наступний етап – це утеплення будинків. Воно потребує більших капіталовкладень, але дає уже до 40% економії тепла. Далі доведеться витрачати більші кошти, адже мова йтиме про заміну обладнання теплокомуненерго, заміну великої кількості мереж.

Найбільший ефект інвестиції даватимуть упродовж перших 5-7 років.

Руслана Чечуліна. Київ.

ІА “Укрінформ” 

Повернутися вгору